Нещодавно ми вже розповідали про менонітські садиби, що немов казкові замки проглядають скрізь звичайні будівлі Запоріжжя. Однак на цьому перелік цікавих будинків нашого міста не закінчується. Хоча колись призначення у наших сьогоднішніх героїв було цілком утилітарне, це не зменшує їх красу.
Купець Яків Лещинський по праву вважався одним із найбагатших людей в Олександрівську. Тому немає нічого дивного в тому, що один із його прибуткових будинків навіть сьогодні вражає уяву. Вперше будівлю звели ще 1901 року. Це був перший так званий прибутковий будинок Олександрівська, висота якого досягла 3 поверхів.
Але простояв будинок недовго, вже 1905 року він сильно постраждав від пожежі. Пожежа була не випадковою – у місті пройшли масові єврейські погроми. Оскільки Лещинський був євреєм, антисеміти-чорносотенці не обминули його домівку.
Втім, сам купець залишився живим, і вже за три роки будинок було відновлено за колишнім проектом. На стіні будівлі був годинник (до наших днів він не зберігся), а балкони на фасаді будівлі були виконані у формі виступаючих частин-еркерів.
На першому поверсі прибуткового будинку приміщення орендували місцеві підприємці, наприклад перукар Цфасман (батько знаменитого у майбутньому піаніста та джазмена Олександра Цфасмана). На верхніх поверхах здавались квартири. З відомих мешканців можна згадати співака Леоніда Утьосова. Доречі, на одній зі стін будинку з’явився мурал, що якраз і зображує Олександра Цфасмана.
Після революції та націоналізації будівлі верхні поверхи віддали під заселення мешканцям Запоріжжя. На першому поверсі розташувалися магазини. Мабуть, найвідомішим із них був кондитерський магазин “Білочка”. Така структура зберігається і зараз, щоправда, «Білочки» тут більше немає.
Олександр Мінаєв був власником трьох цегельних заводів і тому рівень доходів підприємця був досить високим. Для того, щоб підняти його ще вище, Мінаєв вирішив збудувати спочатку дві будівлі, кімнати в яких він здавав усім охочим. Згодом виникла потреба в об’єднанні двох будівель в одну.
Проект склав інженер Бучинський. Роботи були закінчені у 1908 році. Через війну вийшов житловий двоповерховий комплекс, побудовані у стилі “російської класики”, чи псевдоруському, як його називали у роки. У зовнішньому оформленні будинку широко використовувалися візерунки із цегли.
На першому поверсі приміщення здавались приїжджим туристам та підприємцям. Приміщення другого поверху призначалися для учнів гімназій, оскільки навчальні заклади розташовувалися саме неподалік.
Після націоналізації будинок віддали під заселення людям, таким він лишається і сьогодні. Наприкінці 1990-х років стан будівлі можна було охарактеризувати як аварійне, у нього лопнув фундамент, а балкони були готові впасти на голову випадковим перехожим.
2020 року закінчили реставрацію будівлі. Були проведені роботи із заміни труб, зміцнення цегли, зміцнили покрівлю та зробили утеплення будинку. Втім, повноцінної історичної реставрації, на думку запорізьких істориків, все одно не вийшло. Втім, краще складіть власну думку, адже знайти будинок на вул. Олександрівська, 52 не складе труднощів.
Будівля знаходиться за адресою проспект Соборний, 48. Збудували його у 1913 році за проектом Віктора Абрамовича Естровича. Власником будівлі був нотаріус Олексій Ланшин.
Побачити будівлю в оригінальному вигляді тепер можна хіба що на фотографіях. Будівля спочатку була багатоповерховою, але в її нинішньому вигляді мало що нагадує ту величну будівлю, яку можна було побачити на початку XX століття. Тоді над будинком височіла постать бога Гефеста (він заступався торгівлі, згідно з грецькою міфологією). Зовнішнє оздоблення було виконане світлою силікатною цеглою. Також тут можна було побачити гарну ліпнину, а також
Спочатку в будівлі була нотаріальна контора самого Ланшина, а також ряд інших організацій. Наприклад, в одному з кабінетів приймав офтальмолог доктор Шмідт, а в інших приміщеннях були клерки спілки кредитних кооперативів.
Після революції будинок був націоналізований, і в ньому розташувався Держбанк. З того часу призначення будівлі не змінюється, в ньому і зараз знаходиться Ощадбанк. Але від колишньої пишноти не залишилося і сліду, більшість зовнішнього оздоблення будівлі безповоротно знищено.
Будівництво доходного будинку, що належав місцевому купцю Мойсею Біленькому, було завершено 1909 року. Що цікаво, однозначно назвати автора проекту вдома неможливо. На той час вигляд фасаду часто замовляли одному фахівцю, а решту робили інші архітектори і проектанти, часто їх наймали в самому місті. Так будівництво обходилося набагато дешевше.
Архітектурний стиль будівлі можна охарактеризувати словом «пізній модерн» або «російський модерн». Стилістику витримано як зовні, так і всередині – навіть малюнок сходів має спільні риси з огорожею на балконах. Вся будівля орендувала Російський банк зовнішньої торгівлі для своїх потреб. Це був приватний банк, який діяв за часів Російської імперії. Основна сфера діяльності – видача кредитів для зовнішньої торгівлі.
Сьогодні побачити цю будівлю в первозданному вигляді не вийде, роки не пощадили і її. Раніше зверху веж можна було побачити невеликі арки, але зараз залишилися лише невеликі стовпчики, на які спиралися ці арки. Сьогодні прибутковий будинок є офісною будівлею. Тут розташовуються офіси різних організацій та кілька невеликих магазинів.
Часто цей будинок плутають із сусіднім, який до нього примикає та має ту саму адресу – вул. Троїцька, 27. Але будівля червоного кольору – це колишня Хоральна синагога, або синагога Лещинського (так, тієї самої людини, яка володіла і вищеописаним прибутковим будинком). Будинок синагоги повністю не зберігся до наших днів, раніше на ньому була велика башта, яку вінчав шпиль. По кутках будівлі також були невеликі вежі.
Комментирование закрыто.