Перша українська гімназія в Запоріжжі

Організація освіти — одне з найважливіших завдань будь-якої влади. Тому нічого дивного в тому, що після приходу до влади Гетьманату була спроба організувати українську гімназію. До чого ця спроба призвела і чи була вона успішною, як все планувалося – читайте далі.

Рішення міської думи

27 липня 1918 р. Олександрівська міська дума розглянула доповідь Міської Училищної Комісії та Управи з питання про заснування у м. Олександрівську Української державної гімназії. Рішення було позитивним.

Заслухавши викладене, а також пояснення Міського Голови Попова, який повернувся з Києва, з приводу отриманих ним у Міністерстві Народної Освіти про намічені Міністерством до відкриття в Україні державні гімназії, причому Міністерство знайшло достатнім, щоб Міська Дума висловилася зараз щодо матеріального утримання гімназії і щодо відведення під таку ділянку землі, Міська Дума після обміну думок постановила більшістю у 19 голосів висловитися за відкриття державної гімназії,
як клопотали Училищна Комісія та Управа з наступного навчального року у складі перших трьох класів.

Доповідь Училищної Комісії та Управи загалом прийняли та уповноважити її у терміновому порядку, порушити перед Міністерством Народної Освіти клопотання про відкриття цього ж навчального року в місті Олександрівську державній чоловічої гімназії, вказавши в клопотанні, згідно з пропозицією С. А. Білоцвітова, прохання міста про заснування цієї гімназії за кошти скарбниці, не пояснюючи переліку видатків, які мають бути віднесені на казенні кошти. Також безоплатно була виділена необхідна для будівництва гімназії ділянка міської землі.

На майбутній навчальний рік приміщенням української гімназії мала стати будівля міської чоловічої гімназії, у вигляді змінних занять, надавши державної гімназії в цьому ж будинку опалення та освітлення займаних класних кімнат.

Майбутню державну гімназію мали субсидувати від міста по 3000 рублів щорічно і цю суму вносити до кошторису обов’язкових міських витрат. Також Товариство «Просвіта», Союз-Банк та Земська
Управа теж повинні були бути заохочені щодо того, щоб надати зі свого боку допомогу на відкриття та утримання державної гімназії та, після з’ясування суми допомоги, повідомити у Міністерство додаткові дані.

Нові перестановки

Міністерство телеграммою від 27 квітня 1918 р. сповістило комісаріат про майбутнє відкриття
50 українських державних шкіл. З огляду на це Міністерстерство прохало дати срочно відомості де при забезпеченні від земств та міст помешканням для гімназій землею, а також помешканням для бурси при можливій грошовій допомозігромадських установ та приватних осіб можна відкрити такі школи. Комісаріат звертався з проханням якомога швидше подати відомости по суті цього розпорядження.

Однак, виявилося що все не так просто. Грошей в міському бюджеті було небагато, тому спочатку звернулися до вищезгаданих товариств та банків. Фінансова Комісія при міській управі висловилася за щорічне асигнування на українську державну гімназію з міських коштів 3000 рублів, якщо гімназія буде відкрита Міністерством Народної Освіти, з віднесенням витрат на кошторис витрат 1919 року.

Вочевидь, благодійники теж надали якісь кошти. Точні суми,які були асигновані на освітню справу, наразі встановити доволі важко. Однак, вони навряд чи були великими, з оглядкою на тодішню ситуацію в Олександрівську та критичний стан економіки як держави взагалі, так і міста окремо.

Функціонування гімназії

Учбовий заклад все ж було відкрито. Працювали там здебільшого ті самі викладачі, що і у колишній чоловічій гімназії. Нових спеціалістів взяти було нізвідки, нові учбові програми теж впроваджувати було ніколи, та і більше – їх за великим рахунком ще не існувало. Навчання та викладання велося українською мовою. Звісно, на практиці все вийшло не зовсім так, бо не всі викладачі володіли українською. Але все ж таки це був суттєвий крок уперед.

Скільки точно працювала ця гімназія невідомо. Враховуючи неодноразову зміну влади в місті, навряд чи вона протрималась в робочому стані пізніше 1919 року. З історії учбового закладу нам майже нічого невідомо. Але уваги заслуговує той факт, що національній освіті приділялася суттєва увага навіть у ті буремні часи.