Як у Запоріжжі століття тому страхувалися від пожеж

Головним принципом діяльності товариств страхування від вогню було наступне: весь прибуток від внесків клієнтів товариства накопичувався на майбутнє, що забезпечувало звільнення платників від сплат страхових премій надалі. Для покриття пожежних збитків та інших поточних витрат достатньо було відсотків накопиченого запасного капіталу.

Відкриття установи по страхуванню

1907 року в місті Олександрівську міською владою, за пропозицією домовласників, які заявили про бажання застрахувати своє нерухоме майно, було ухвалено рішення відкрити міське суспільство взаємного страхування від вогню. Подібні суспільства вже існували в багатьох містах Російської імперії, більшість їх входила до складу Пензенського союзу міських товариств взаємного страхування від вогню.

Бюро цієї організації знаходилося у Санкт-Петербурзі. Олександрівське страхове товариство з 13 лютого 1904 року формально входило до склад цієї організації, ще не відкривши «своїх дій» у нашому місті. А дійсний договір із союзом був підписаний у 1907 році на строк з1908 – 1920 роки. Такий вступ гарантував стабільність існування кожного члена страхової співдружності, тому що до його складу входили товариства більш ніж 80 міст імперії із гарантованим щорічним капіталом 600 тисяч рублів та резервним фондом 700 тисяч.

У жовтні 1907 року Олександрівська міська Управа починає вести активне листування на тему тарифів, характеру угод, порядку оплати за договорами та іншими питаннями. Були направлені звернення у Катеринославське та інші страхові товариства взаємного страхування від вогню
з проханням не пізніше 15 грудня надіслати зразки усієї поточної документації, необхідної для роботи.

22 жовтня Управа вже повідомила бюро спілки міських товариств взаємного страхування від вогню, «що внаслідок відносин від 13 лютого 1904 року за № 86 та від 20 грудня 1906 року за № 584 за рішенням Міської Думи, прийнятому 19 жовтня 1907 року вирішено відкрити дію Олександрівського міського товариства взаємного страхування від вогню.

Керівництво

З протоколу перших загальних зборів, що відбулися 9 грудня 1907 року, відомо, що вони пройшли в приміщенні Міської Управи, у залі думських засідань. Було 48 домовласників, які заявили про бажання застрахувати нерухомість у кількості 209 одиниць на загальну суму 458453 рублів. Цих умов було цілком достатньо для відкриття страхової організації. На черговому засіданні Гордуми 18 – 22 жовтня у розвиток товариства місцевою владою було виділено кредит у розмірі 25 тисяч рублів з умовою, що порядок відпуску коштів із цієї суми має здійснюватись за взаємною угодою із суспільством.

На перших зборах було обрано членів правління – П.М. Козловський, С.І. Хміров, Г.В. Русов, ревізійної комісії – Н.Г. Продайко, В.Г. Малєєв, Г.І. Качков, і навіть членів наглядового комітету – Р.В. Острянський, А.А. Білий, Н.Т. Білоусов, П.Д. Харлов та В.П. Ковалевський. Крім того, на засіданні було ухвалено рішення визначити необхідну суму на початкові витрати у розмірі 300 рублів; прийняти за
правило тарифи, прийняті Катеринославським губернським земством взаємного страхування; правлінню негайно приступити до укладання страхових договорів; 20 грудня суспільству розпочати виконання своїх функцій на на підставі § 50 статуту Олександрівського товариства взаємного страхування.

Правління мало надсилати щорічні звіти на розгляд до Горуправи, після чого вони надавалися на затвердження до Міської Думу. Слід зазначити, що сфера діяльності суспільства обмежувалася
межами міста Олександрівська та належних йому земель. До жовтня 1909 року правління страхового товариства не мало закріпленого за собою службового приміщення, а також найнятих
співробітників та коштів на ділові роз’їзди.

Однак, після ремонту будівлі Міської Управи, товариству було виділено кімнату члена Управи Г.І. Качкова, тимчасове ж приміщення, яке займали раніше страховиками, пристосували під чайну.
Управління справами товариства здійснювалося загальними зборами його членів (законодавчим
органом), наглядовим комітетом (контролюючим) та правлінням (виконавчим).

Збори товариства

Загальні збори були плановими та надзвичайними. Планові – скликалися щороку у першому кварталі для розгляду та затвердження фінансової звітності за минулий рік, кошториси витрат та
плану дій на поточний рік, а також для обрання членів правління та наглядового комітету, затвердження та зміни тарифів страхових премій, затвердження розмірів утримання посадових осіб товариства тощо.

Збори вважалися такими, що відбулися, якщо сума застрахованого майна, приналежного членам, що прибули, становила не менше однієї десятої частини загальної суми всіх страхувальників. Надзвичайні збори проводились з ініціативи правління, на вимогу наглядового комітету або не менше 25 членів товариства не пізніше одного місяця після заяви про необхідність скликання.Розпорядження страхового комітету Міністерства внутрішніх справ про скликання надзвичайних зборів виконувалося невідкладно.

Діяльність товариства

За 1910 рік в Олександрівську сталося 8 пожеж: 6 – у приватних будинках, 2 – у будівлі Міської управи. Основними причинами були: несправність димарів, пожежі сусідніх будівель, необережне поводження з гасовими лампами, чавунними пічками та інші. Сума збитків становила 4211 руб. 45 коп. За цей же термін у місті було оформлено 162 страхові поліси. Страхувалося майно як приватних осіб, і організацій. Олександрівським міським громадським управлінням було застраховано всі міські будівлі на суму 990640 руб., З Товариством «Г.А. Нібур і К» укладено договір на 12500 рублів.

У 1913 році Російським союзом товариств взаємного страхування від вогню, яке входило і Олександрівське, було видано «Брошуру про користь взаємного страхування», в якій було викладено правила та вигоди такого виду страхової діяльності. До основних переваг своєї діяльності страховики відносили такі:

• невисокі тарифи для населення;
• суспільство не перестрахувовало своїх капіталів за кордоном, внаслідок чого кошти клієнтів не йдуть з країни;
• товариства взаємного страхування від вогню йдуть назустріч малозабезпеченим страхувальникам, ставлячи собі завдання знижувати страхові премії;
• на відміну від акціонерних товариств, які є чисто комерційними підприємствами, взаємне страхування засноване на кооперативних засадах,
• засноване на взаємодопомозі його членів один одному;
• у взаємному страхуванні учасники самі керують справами своєї організації на загальних зборах, а також беручи участь у спостережному та ревізійному комітетах тощо.

Слід зазначити, що, будучи міськими, товариства взаємного страхування від вогню часто витрачали кошти на благоустрій своїх міст (наприклад, пристрій водопроводів) та утримання міських пожежних команд. Таким чином, користь таких організацій на місцевому рівні була очевидна.

Порядок виплати коштів

Порядок та умови видачі страхової винагороди також обумовлювалися статутом Олександрівського товариства взаємного страхування. Заяву про пожежу та його наслідки клієнт повинен був подати в правління не пізніше семи днів після того, що трапилося у встановленій формі. Це було необхідно для визначення масштабу та суми збитків «за свіжими слідами». Інакше страхувальник повинен був сам протягом трьох місяців після пожежі надати до товариства докази про завдані збитки.

Якщо не тим, ні в інший спосіб страхувальником не було вжито заходів для отримання своєї страхової винагороди, то згідно з ухвалою загальних зборів, клієнт міг взагалі бути позбавлений компенсації за збитки. При оцінці збитків, правління суспільства було зобов’язано сповіщати про час проведення огляду пошкодженого майна страхувальника або його законного представника, щоб останній міг бути при оцінці збитків.

Оголошення результатів мало здійснюватися пізніше десяти днів від початку роботи. Компенсація видавалась у розмірі, що відповідає відношенню страхової суми до страхової оцінки, але не могла перевищувати розмір страхової суми. У разі згоди страхувальника з результатами оцінки збитків та призначеної сумою винагороди, остання видавалась не не пізніше одного місяця після подання клієнтом заяви про пожежу.

Якщо страхувальник не погоджувався із розміром компенсації, правління товариства передавало його справа на розгляд до наглядового комітету, який протягом 15 днів ухвалював рішення щодо суми виплати. У разі незгоди і зі спостережним комітетом питання виносилося на загальні збори. При повному знищенні вогнем нерухомості вироблялася видача грошової компенсації, і автоматично припиняв дію договір про страхування майна.