Можливо, ви чули про кладошукачів. Ці люди колись обходили всі хортицькі кручі в пошуках козацьких скарбів. Втім, шукали скарби і в старих будівлях, і де-інде. Декому навіть трохи щастило, однак по-справжньому великий скарб в нашому місті знайшли все ж професійні пошуковці.
1930 року Дніпрогесівська історико-археологічна експедиція досліджувала територію, на якій планувалося будівництво заводів-гігантів Запорізького промислового комплексу. Під час обстеження Вознесенської гірки, на так званому майданчику «А» було виявлено могильник, до якого входило до 50 курганів різних розмірів та форм.
Під час розкопок цієї споруди археологом В. А. Грінченком було знайдено фрагменти стародавнього посуду та кінських кісток. У східній частині укріплення археологи виявили зруйновану кам’яну кільцеву викладку площею 29 квадратних метрів. У її центрі на глибині до 2-х метрів знаходилося поховання-спалення, на користь чого свідчили знайдені тут обпалені людські кістки, залізні стріли та каміння. Поруч було виявлено і сам «Вознесенський скарб», який знаходився в окремій циліндричній ямі глибиною до 90 см, а діаметром до 70 см.
Вона була вщерть забита великою кількістю металевих речей. Вся яма зверху була проткнути трьома шаблями. Серед залізних речей скарбу місцями блищало золото та срібло. Скарб було вилучено повністю, упаковано у дерев’яну скриньку та під наглядом озброєної охорони на вантажівці перевезено до Дніпропетровського історичного музею. Там спеціальна комісія обережно розібрала, запротоколювала та сфотографувала весь скарб, знайдений у Запоріжжі.
Найбільш цінною знахідкою виявився срібний орел. У лапах він тримав змію. Це був древній символ боротьби відкритої сили та підлої хитрості. На грудях орла було вирізано латинський хрест, на краях якого вирізано символи. Разом вони становлять слово «Петрос». Також було знайдено і фігурку лева, яка мала аналогічне призначення. Але вона збереглася набагато гірше.
Лапи птиці обвивала змія, в очах орла колись було каміння або скло, на крилі — тавро, на хвості — чотирирядковий напис, але розібрати його не вдалося: дуже сильно пошкоджений вогнем.
На спині в два ряди розміщено 12 шишечок, по шість у ряд. Що вони означають – невідомо. Дослідники вважають, що срібний птах вагою понад кілограм і висотою 21 см колись, швидше за все, був символом візантійського легіону. Предмети скарбу вчені датують VII-VIII століттями. На думку деяких дослідників, срібний птах міг належати хану Аспаруху, засновнику Першого Болгарського царства, а пізніше був подарований князю Святославу, який повертався з походу до Києва і був убитий печенігами в районі дніпровських порогів.
Суперечки про належність поховання не вщухають і досі. Однозначно визнати одну з версій правильною на даний момент неможливо. Поки що кожна з них має свої плюси, так і мінуси.
Тим часом у Запоріжжі з’явилися вже згадки і про хана Аспаруха, і про князя Святослава. Обом вождю вже встановили пам’ятники (щоправда, пам’ятник хану швидко демонтували та перемістили до музею). Крім того, через багато років у Запоріжжі зробили ще одну сенсаційну знахідку. Місцевий рибалка підняв із вод Дніпра меч, який мав належати явно високій особі. Його одразу приписали Святославу. Втім, у цієї версії теж знайшлися свої скептики: починаючи з низької ймовірності підняти такий меч зусиллями одного рибалки і до ступеня збереження самого меча.
Усі скарби одразу ж перевезли до Дніпропетровська, до тамтешнього музею. Власне, там і відбувалося їх вивчення та опис. Але незабаром найцінніша частина скарбів була відправлена до іншого музею.
На той момент столицею радянської України вважався Харків. Саме до музею цього міста і було передано запорізькі знахідки. Протягом багатьох років вважалося, що під час війни всі скарби були втрачені. Ніяких документів щодо того, чи були вони вивезені до Німеччини, чи залишились в Україні, одразу після війни знайти не вдалося.
Лише у 1980-х роках вдалося виявити скарби все у тому ж Харківському музеї. Завдяки зв’язкам між директорами запорізького та харківського музеїв вдалося домовитися, і було здійснено обмін експонатами. Так цей срібний орел повернувся до Запоріжжя. Втім, чимало експонатів із числа знайдених у нас на Кічкасі досі зберігаються у Харкові та Дніпропетровську.
Сьогодні побачити орла можна на відповідних заходах, які іноді організовує наш місцевий краєзнавчий музей. Щоправда зараз, через повномасштабну війну з Росією, число таких заходів доводиться суттєво обмежувати. Будемо сподіватись, що згодом ситуація все ж зміниться.
Комментирование закрыто.