Активне застосування стелс-технологій у побудові військової техніки зводиться до одного — зменшення радіопомітності власної військової техніки. Але стара як світ приказка «на кожен меч, знайдеться і свій щит» виправдовує своє багатовікове існування. «Кольчуга» як засіб радіотехнічної розвідки якраз і розроблялася з метою протидії новим можливостям зниження радіопомітності.
Принцип роботи засобу радіотехнічної розвідки «Кольчуга-М» ґрунтується на пасивному відпрацюванні радіосигналу засобів радіолокації супротивника. Ці засоби є обов’язковими для будь-якої військової техніки при виконанні своїх безпосередніх завдань за призначенням. Хоча сигнали від таких засобів досить різноманітні, але вони є і можна ідентифікувати за ними об’єкт, на якому встановлені дані засоби . Цей принцип, хоч і простий у викладі, виявився насправді важко вирішуваним. Від теорії, створення концепції, розробки алгоритмів виконання та обчислення, проектів та досліджень до втілення всього цього у виробництві, що працює, фахівцям ВАТ «Топаз» знадобилося близько восьми років.
Роботи над проектом розпочалися 1993 року. 2000 року роботи з будівництва нової станції радіотехнічної розвідки повністю закінчено (у варіанті для експортних поставок, а 1998 року «Колчуга-М» була готова до виробництва для української армії). У роботі над «Кольчугою-М» брали участь понад шість підприємств та конструкторських бюро. Сьогодні вона здатна виявляти практично всі активні РТЗ будь-яких носіїв. Основне призначення – елемент ППО. Пасивне виявлення атакуючої військової техніки, зводить нанівець, встановлені ними елементи «стелс-технологій». До того ж, виявлені об’єкти не зможуть дізнатися про своє виявлення та, відповідно, вжити заходів або виявити саму «Кольчугу-М».
Вперше на загальний огляд «Кольчугу-М» представили на Йорданській виставці «SOFEX-2000». Вартість однієї станції 5.6 мільйонів доларів. Аналогу такому радару як «Кольчуга-М» щодо характеристик на той момент не було. Помітно перевершувала система за параметрами і найближчих конкурентів:
Звідси і витікає практично необмежена стеля засобів, які «Кольчуга-М» може виявити та ідентифікувати. Але фахівці ВАТ «Топаз» не зупинилися на досягнутому та постійно проводять дослідження для покращення та модернізації ЗРР «Кольчуга-М». Це не залишилося непоміченим потенційними закордонними покупцями, ведуться постійні переговори щодо постачання, укладаються контракти. Постійна співпраця з донецьким НТУ та державним холдингом «Топаз» давала не лише нові ідеї щодо розвитку комплексу, а й приплив нових спеціалістів на виробництво.
Створення ЗРР «Кольчуга-М» — це не тільки створення нового елемента ППО, а й успішне вирішення низки завдань з модернізації високотехнологічних потужностей для виробництва високочастотної електроніки, створення антенних конструкцій та іншої високотехнологічної техніки та обладнання, про що говорять запатентовані рішення та технологічні ноу- хау.
Попит на систему ППО «Кольчуга-М» давала змогу збільшувати робочі місця на підприємстві, залучати молодих спеціалістів та працювати над цим та іншими інноваційними проектами. На черзі був комплекс протидій засобам зв’язку «Мандат», який також випускався за радянських часів заводом «Топаз». За словами конструкторів, модернізований комплекс, мав обійти за своїми характеристиками конкуруючі аналоги.
У 2002 році США звинуватили Україну в поставках станцій радіотехнічної розвідки «Кольчуга» до Іраку. Інформацію про можливі поставки американська влада отримали з аудіозаписів, зроблених колишнім співробітником Державної охорони України Миколою Мельниченком.
На «плівках Мельниченка» був запис, на якому президент Леонід Кучма особисто доручавав передати Іраку станції, а зайнятись цим мав особисто голова СБУ Леонід Деркач. Коли виник скандал, США заморозили фінансову допомогу Україні (54 млрд доларів) і пригрозили санкціями, в разі якщо продаж «Кольчуг» буде доведений. Україна всі звинувачення спростовувала.
Звісно, у світлі майбутньої атаки на Ірак американці не хотіли мати проблеми з новітніми РЛС, які важко виявити, а відповідно — дуже важко знищити наявними на той час засобами. Особливо враховуючи те, що вагоме місце у військовій доктрині США займали повітряні удари з різноманітних літаків.
Скандал сильно погіршив відносини України з США, проте довести факт продажу «Кольчуг» американці тоді так і не змогли. В Україну приїжджали перевірячі комісії, які теж не змогли знайти жодного сліду. В Іраку теж «Кольчуг» знайти не вдалося. Пізніше в США визнали, що реальних доказів передачі систем до Іраку немає, і, можливо, були тільки наміри.
навесні 2014 р. один такий комплекс був захоплений росіянами в Криму. Крім того, ще два комплекси стали російськими трофеями у травні-червні 2014 р., безпосередньо під час окупації Донецька.
Влітку 2014 р. наші спецслужби провели безпрецедентну за своїми масштабами операцію, коли буквально з-під носа росіян із підприємства-виробника було вивезено документацію як на «Кольчугу», так і на «Мандат». І, що найголовніше, евакуйовано основних фахівців із сім’ями.
Втім, роботи пішли не так швидко, як хотілося б. Повноцінно відновити повномасштабне виробництво в Запоріжжі одразу не встигли. До 2019 року армія не отримала жодного нового комплексу. Втім, роботи велись невпинно, на якому етапі вони зараз — державна таємниця. Повідомлялось, що у 2018 році Ізраіль нібито придбав один комплекс для власних потреб.
Також ще у 2018 р. запорізьке підприємство зацікавило провідного французького виробника засобів радіоелектронної боротьби – фірму Thales. Як було заявлено буквально нещодавно представниками «Іскри», до кінця року буде освоєно серійне виробництво французько-українського комплексу РЕБ, а також буде продовжено роботи з виробництва перспективного комплексу «із ще однією закордонною компанією». Хоча країна не називається, за неофіційними даними, це Ізраїль.
При цьому запорожцями не приховується той факт, що така співпраця стала можливою майже виключно появою донецьких фахівців, яких забезпечили гідною зарплатою та житлом. Ще одним важливим напрямком роботи компанії на перспективу є запуск у виробництво вітчизняного контрбатарейного радару.
Як би там не було, численні удари про «Іскрі», які завдавали російські війська протягом 2022 року, свідчать що продукція заводу як і раніше, становить загрозу для окупантів. Будемо сподіватись, що запорізькі вироби ще себе покажуть в боротьбі з російськими агресорами.
Комментирование закрыто.