Кожного дня тисячі українців прокидаються, аби наблизити перемогу своєї країни. На цьому шляху велику підтримку суспільства здобули волонтери, про здатність яких творити дива — знаходити броніжилети, екіпіровку, ліки, автомобілі і навіть зброю. У Запоріжжі є декілька досить потужних волонтерських організацій, про які ми сьогодні і поговоримо.
Цей фонд розпочав свою діяльність ще в 2015 році, надаючи допомогу людям, що опинились у складних життєвих обставинах, людям похилого віку, постраждалим від російської агресії, дітям та людям з інвалідністю. Робота з волонтерами — звична справа для фонду, адже напрями роботи Карітасу соціально важливі та потребують залученості.
Основна діяльність фонду наразі — це забезпечення гуманітарною допомогою людей, що евакуювались з окупованих територій, а до того ж це психологічна та соціальна підтримка переміщених осіб. Особлива увага приділяється багатодітним родинам, літнім людям, особам з особливими потребами.
Гуманітарна допомога, що розподіляється фондом, надходить з Італії, Польщі, а також завдяки підтримці організацій Карітасу у Львові, Тернополі, Івано-Франківську. Волонтери формують бокси для внутрішньо переміщених осіб; наприклад, до набору гігієни відноситься шампунь, мило, пральний порошок, зубні щітка та паста, туалетний папір тощо. Харчовий бокс волонтери формують з найнеобхіднішим: крупами, макаронами, консервами, хлібом, олією, цукром, сіллю, чаєм.
Люди, що приходять до фонду для отримання гуманітарної допомоги, також можуть відвідати соціальний гардероб, що знаходиться в Карітасі. Там ВПО отримують одяг, постільну білизну, посуд, іграшки тощо. Багато з продуктів харчування, гігєнічних засобів, одягу приносять до благодійної організації й звичайні запоріжці, що прагнуть допомогти.
Аби потурбуватись про родини, фонд долучив до воєнної діяльності волонтерів, що хочуть спробувати себе в ролі аніматорів: поки батьки знаходяться в черзі для отримання «гуманітарки», волонтери розважають та спілкуються з дітьми різного віку.
Фонд також активно долучає волонтерів до проєктів, які не втрачають своєї актуальності навіть у часи війни. Наприклад, отримуючи дзвінки від самотніх людей або потребуючих підтримки, фонд направляє до них на допомогу не лише власних працівників, а й волонтерів.
Волонтери фонду працюють з усіх можливих сил, досягаючи результатів, що звучать дуже масштабно. Однією з таких історій є рекорд волонтерів, що фасували харчові набори. Вони зібрали 1200 пакунків, працюючи вдесятьох. При цьому середня кількість фасованих наборів — 300-400 пакунків в день.
24 лютого запорізький провідний та громадський діяч Василь Бушаров зустрівся зі своїм другом – бізнесменом Геннадієм Вовченком. На довгі роздуми часу не було, єдиним виходом стало допомагати Запоріжжю в обороні. Геннадій займався виробництвом садових меблів, предметів декору, виробів із металу та дерева. З початку повномасштабної війни виробничі цехи стали місцем, де влаштувався центр «Паляниця». Василь — відомий у місті діяч, і коли люди дізналися про такий центр, — охочих приєднатися до команди волонтерів стало дуже багато.
Починав центр із виготовлення оборонних споруд. Спочатку це були протитанкові їжаки, пізніше габіони (фортифікаційні споруди). За місяць вдалося виготовити понад 3 000 великих протитанкових їжаків. Метал, рейки передали підприємства та бізнесмени. З перших днів вторгнення у Паляниці працював цех «розлиття коктейлів Молотова».
Але найбільше центр прославився своїми бронежилетами з ресор. Тоді подібні виготовляли багато людей, але у Паляниці підійшли до цієї справи максимально відповідально, обираючи сталь, перевіряючи якість отриманих плит та виконуючи відбраковку. Згодом потреба у таких бронежилетах відпала, але на початку повномасштабної війни це був чи не єдиний вихід хоч якось захистити бійців.
Наразі центр продовжує надавати допомогу підрозділам Збройних сил та національної гвардії, що звільняють нашу область від окупантів.
Понад три десятки автомобілів, а також рації, тепловізори, бронежилети та медичне устаткування. Все це вже передали Збройним силам України запорізькі волонтери, з об’єднання, з іронічною назвою «Що ти, дядя». Працюють передусім задля допомоги бійцям, які боронять Запорізький напрямок. Але кажуть: виконують замовлення й від підрозділів із Донецької, Херсонської, та Харківської областей.
Це Запорізьке волонтерське об’єднання має іронічну назву «Що ти, дядя». Самі волонтери називають себе «бандою». Зараз в об’єднанні – два десятки волонтерів. Більшість мають роботу й допомагають у вільний час. Основне завдання – придбання та доставка автомобілів для підрозділів. Їх купили вже понад три десятки. А також забезпечення бійців необхідним на передовій. Номенклатура дуже широка — від засобів захисту до медицини.
