Кожен день в Запоріжжі лунає сигнал повітряної тривоги. Запоріжці у такі моменти заглядають у месенджери, і дуже часто бачать там повідомлення «Загроза КАБів», чи щось подібне. Що це за зброя, чи може вона загрожувати Запоріжжю і чому постійнов нашому місті лунають сигнали повітряної тривоги – розповідає MyZp.info.
КАБ — це абревіатура, скорочення від «коригована авіаційна бомба». Від звичайної авіабомби вона відрізняється тим, що може влучити у точку з заданими координатами. Перші коригувані авіабомби з’явились ще у Другу світову війну, першими їх застосували німці для удару по італійській ескадрі, яка здалась британцям і йшла на Мальту для остаточної капітуляціїї.
Згодом засоби авіаційного ураження постійно вдосконалювались. В СРСР основною корегованою авіабомбою була КАБ-500 різних модифікацій. Засіб наведення був різним – або за лазерним променем, або за допомогою телевізійної головки наведення. Чергова модифікація дозволяла наводитись на ціль за допомогою спутнікової системи ГЛОНАСС (радянсько-російський аналог GPS).
Єдиним недоліком цих бомб є їх доволі висока вартість. Так, ціна останньої модифікації КАБ-500С досягла трьох мільйонів рублів, що доволі не дешево, і говорити про масовість таких виробів не можна.
На початку повномасштабної війни російські пілоти мали багато сюрпризів. Виявилось, що українська ППО, хоч і зазнала втрат, але все ж діє і може завдавати втрат. Тому поступово ВКС Росії змушені були відмовитись від польотів за лінію фронту, щоб не бути збитими українськими засобами повітряної оборони. Таі застосовувати звичайні авіабомби над лінією фронту стало теж доволі проблематично.
Окрім того, для застосування сімейства КАБ-500 потрібні доволі серйозні навички льотчика або штурмана (в залежності від типу літака, що застосовує бомбу). І тут знову згадуємо ціну цього боєприпасу. Його дороговизна призвела до того, що росіяни мало тренували своїх льотчиків у застосуванні цих бомб, і мало хто тепер має достатні навички.
В результаті, довелось шукати вирішення проблеми. Згадали про розробку приблизно десятирічної давності. Тоді і з’явилась ідея, що до звичайної бомби можна прикріпити крила та модуль керування, який і допоможе їй планувати до цілі. Звучало непогано, фахівці взялись до справи.
Тоді закінчилося все тим, що під час одного з випробувальних польотів виріб нештатно зійшов з балкового тримача літака. Це сталося, зокрема, і тому що вага бомби з модулем планування перевищувала нормативну вагу, яку повинен тримати балковий тримач. Експерименти припинили, але згадали під час повномасштабної війни.
Згадавши про ідею з УМПК, російське командування розцінило її як паличку-виручалочку. Роботи було негайно поновлено, основним виконавцем номінально є НПО «Базальт».
Втім, інженерам цієї організації так і не вдалося виправити основні проблеми УМПК (універсальний модуль планування та корекції).
Як можете побачити на малюнку, у цієї конструкції є своєрідні крила. Але вони випускаються не одразу, а при старті бомби з літака-носія. До того крила є складеними вздовж балки. Приведення крила в польотне положення проводиться за допомогою натягнутої пружини, яка вручну на землі натягується і зачиняється на замок.
Саме тому кілька таких бомб упали на Бєлгород, а раніше такі ж події відбувались у Луганську та інших містах. Нештатний схід з балки, або не-випуск крил це явище доволі часте. До того ж, підривник взводиться одразу після сбросу з літака, тому бомба у будь-якому випадку повинна підірватись там, куди вона впаде. Саме тому мешканцям Бєлгорода дуже пощастило, що нештатно впавший УМПК не зайшов у будинок чи ще у якусь заселену будівлю. Для порівняння, інші бомби такого ж плану взводяться на траекторії перед ціллю за допомогою імпульсу, тому нештатний підрив там неможливий.
Тим не менш, росіяни розпочали масовий випуск виробу. Раніше його взагалі точили з цільного бруска алюмінію (це про технологічність виробництва). З’явились УМПК для бомб у 250 та 500 кілограм, нещодавно почалося застосування і бомб у 1500 кілограм.
Не будемо орієнтуватись на російські пропагандистські ресурси, які розповідають що КАБ літає більш ніж на 60 кілометрів і далі. Насправді, дальність його застосування не перевищує 50 кілометрів при скиданні з висоти у 10 кілометрів.
До цілі КАБ планує на вищезгаданих крилах. Аеродинаміка виробу просто жахлива, тому летить він далеко не завжди туди, куди хотілося б екіпажу російського літака. Доречі, для керування цим «аналоговнєтним» боєприпасом в кабіну встановлюють додатковий пульт.
Тим не менш, УМПК якось працює і дає змогу росіянам застосовувати власну авіацію. Щодня російська авіація випускає десятки таких бомб по українських позиціях та будинках мирних мешканців у прифронтовій полосі.
Запускають такі бомби по дорогах і по власних окопах, які зайняли українські військові. За допомогою авіарозвідки окупанти намагаються виявляти лоігстичні вузли та шляхи і бомбити їх. Зазвичай – не дуже точно. Воронками від цих бомб всіяна вся прифронтова полоса, втім прямі влучання бувають не так вже і часто.
Кожен раз, коли літаки ворога наближаються до переднього краю, в Запорізькій області оголошують повітряну тривогу. Це пов’язано із тим, що є загроза нанесення авіаційного удару бомбами по передньому краю. Особливо від бомб страждає Оріхів, також дістається і Гуляйполю.
Але носії бомб можуть нести не тільки їх. Зокрема, той самий Су-34 (основний носій бомб з УМПК) може бути озброєний, наприклад, ракетами Х-59. Вони цілком здатні досягти Запоріжжя і уразити будь-який об’єкт на території міста. Оскільки наше ППО не може визначити, чим саме озброєний ворожий літак, то «на всяк випадок» оголошують тривогу кожного разу.
Взагалі, КАБ (або УМПК) — це своєрідний символ кризи думки в російському оборонпромі. Адже такий самий блок з УМПК і пультик можна змонтувати і у кабіні якогось літака 70-х років, і він міг би робити ту саму задачу, яку зараз робить новітній Су-34. Тим не менш, ця зброя є доволі потужною і все ж працює, а тому несе серйозну загрозу, хай вона і дуже неточна.
Комментирование закрыто.