Алкоголь та запорізькі козаки: міфи та правда

Алкоголь супроводжував людство з найдавніших часів як у мирний час, так і на війні, і тому не міг не впливати на багато аспектів історичного розвитку. Період козаччини не був у цьому плані винятком, і низка моментів козацької доби як такої була пов’язана з вживанням чи не вживанням алкоголю учасниками подій. Зазначимо, що практично всі джерела, що дійшли до нас, належать польській стороні і, відповідно, мають явну тенденційність.

Реалії відпочинку тих часів

Щоб об’єктивніше розглянути питання вживання спиртних напоїв козацьким станом, слід спочатку уявити, наскільки сильними були алкогольні традиції у суспільстві того часу. Яскраву картину цього боку життя намалював французький військовий інженер Гійом де Боплан, який перебував на польській службі з початку 1630-х до 1648 року. Француз тривалий час перебував на українських землях і брав участь у будівництві фортець Бар, Броди та Кодак. Він склав «Опис України, кількох провінцій королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до Трансільванії». У цій праці де Боплан описав невідомі французькому читачеві землі та звичаї народу, що там живе. Надамо йому слово:

«За сільськими звичаями цієї країни щонеділі та у святкові дні селяни збираються по обіді в кабачку разом із дружинами та дітьми, де проводять залишок дня, випиваючи один з одним. За цим заняттям, випивкою, проводять час лише чоловіки та жінки, тим часом молодь розважається, хлопці танцюють із дівчатами…».

Але багато випивали тоді всі, зокрема і польська шляхта. Як приклад, можна згадати один епізод тодішньої зовнішньої політики. Шляхта воліла пити іноземні вина, які привозилися переважно з Франції, Італії та Угорщини, але не гидувала і молдавським алкоголем. За допомогою 30 бочок меду для кожного Степан Георгіца, який захопив у 1653 році владу в Молдавії, намагався заручитися підтримкою польського короля і великого гетьмана. Гетьман отримав на додачу ще й десять бочок вина.

Козацтво в походах та на відпочинку

Алкоголь на Запоріжжі
Коли йдеться про вживання запорожцями алкоголю, то найчастіше згадують фрагмент твору де Боплана про морські походи козаків. Коли вони збираються в експедицію на Чорне море, їм, за словами французького інженера,

«забороняється брати з собою горілку, тому що високо цінується тверезість під час походів та експедицій».

Якщо козак траплявся п’яним отаманові, то порушника дисципліни негайно викидали за борт. Ця жорстокість не дивна: успіх морського походу багато в чому залежав від швидкості. Декілька шанувальників зеленого змія на борту могли паралізувати роботу всього екіпажу чайки та поставити під загрозу саму експедицію.

«Що стосується занять, то вони не знають нічого іншого, як пити і гуляти зі своїми приятелями після повернення»

пише далі про запорожців де Боплан. У сухопутних походах заборон на вживання алкоголю у поході не траплялося. Під час Смоленської війни канцлер А. Радзівіл застав козаків за розпиванням горілки в поході, причому від них так несло перегаром, що карета канцлера, що проїхала повз козаків, миттєво наповнилася «мерзким смородом». Інший польський автор зазначав, що козак — це

«Чудовий піхотинець, влучний стрілець, міцна людина, поки в нього є горілка, тютюн і сухарі».

Навіть лікування не обходилося без горілки. Де Боплан повідомляв, що при лихоманці козаки розмішували у горілці порох чи золу, а потім випивали отриману суміш. За словами француза, хворий одужував уже наступного дня.

Випивка — як нагорода

Використовувався алкоголь і для натхнення козаків у бою. Першим випадком застосування аналога «наркомівських ста грамів» вважатимуться штурм Немирівського замку. На початку липня 1648 року до міста прибула сотня драгунів Єремії Вишневецького, яких князь відправив у Немирів за продовольством. Міський війт повідомив про це козакам, що стояли неподалік, закликаючи їх напасти на ворога. Однак попереджені драгуни сховалися в замку і вперто оборонялися чотири дні, відбиваючи всі штурми козаків та черні.

Вранці п’ятого дня за наказом козацької старшини черні виставили кілька ведер горілки, після чого та пішла в «останній і рішучий бій», не зважаючи на втрати. Оборону драгунів було прорвано, а всі вони, за винятком одного врятованого, були знищені. Богуслав Машкевич, який описував ці події у своєму щоденнику, повідомляв, що козацька старшина горілку не пила і у вирішальний момент бою залишалася тверезою.

Того ж року під час облоги Замостя Богдан Хмельницький вчинив так само. Перед штурмом добре укріпленої фортеці козакам було виставлено кілька бочок горілки, причому гетьман піднімав бойовий дух війська особистим прикладом. У наступній атаці першими в бій були кинуті маси черні, що була напідпитку, у той час як більш тверезі козаки-реєстровці склали другий ешелон атакуючих. Фортецю захопити не вдалося, але ті частини повсталих, що зберегли боєздатність, зазнали незначних втрат. Аналогічно Хмельницький вчинив і за облоги Збаража, напоївши чернь перед штурмом.

А звідки ж перемоги?

Яким чином козаки змогли не лише вести тривалу війну з Річчю Посполитою, а й здобувати перемоги, постійно зловживаючи алкоголем? Секрет дуже простий: їхні противники поводилися так само, часом навіть затикаючи опонентів за пояс. Напередодні бою під Корсунем великий гетьман М. Потоцький, за словами очевидців, думав більше про вино та кубки, ніж про долю Речі Посполитої.

З появою козаків, коли офіцери спробували схилити його до вступу в бій, гетьман відповів, що у понеділок йому ніколи не щастило, і продовжив пиття. Пилявецька кампанія стала найяскравішим прикладом зловживання алкоголем, який шляхта неодмінно возила із собою, і, потрапивши на сторінки трилогії Генріка Сенкевича, з дитинства знайома всім полякам. Після невдалої Зборівської битви хорунжий королівської корогви придворної шляхти Якуб Міхаловський скаржився, що втратив 60 гарнців (міра від 2,7 до 7,1 л) вина, барило іспанського, рейнського, шампанського, мальвазії та дві бочки горілки.

Як ще один приклад можна навести похід польської шляхти на захоплений шведами Краків, що відбувся кількома роками пізніше. Місто блокував польський загін під командуванням Яна Дембінського. Незабаром із Кракова надійшов лист, який повідомляв, що у разі штурму атакуючі отримають підтримку від городян. Втішний Дембінський вирішив ще більше надихнути підлеглих перед завтрашньою атакою і влаштував пияцтво.

Шведські розвідники донесли командуванню про ситуацію у ворожому таборі, і рано-вранці підступні шведи раптово напали на поляків, які трохи перебрали. Мало того, що загін Дембінського був розгромлений, так ще й до рук шведського коменданта потрапив лист із Кракова, що призвело до посилення репресій щодо городян.

Як бачимо, зелений змій накоїв чимало справ як у козацькому, так і у польському таборі. Не треба вважати людей того бурхливого часу алкоголіками, проте варто пам’ятати про роль алкоголю в національних традиціях і про шкоду, яку він може заподіяти під час військової кампанії.