Сьогодні ця будівля продовжує слугувати для справ медицини. Однак мало хто здогадується, що їй насправді більше сотні років і побудована була не в радянські часи, а значно раніше. Першопочатково вона була земською лікарнею, і саме як така і будувалася.
Вкрай незадовільно було справу з наданням стаціонарної допомоги населенню. Повітова лікарня не відповідала елементарним санітарним вимогам. Вона була відкрита у 1874 р. на 30 ліжок у верхньому поверсі 2-поверхової будівлі, купленої земством у приватної особи. Це був місцевий дворянин Воєводін. Будівля складалася з 7 кімнат з приймальною, комірчиною при ньому, з флігелем на три житлові кімнати, з кухнею, льодовиком, хлівом, стайнею, льохом тощо.
На утримання цієї лікарні Надзвичайні Земські збори постановою асигнували 1000 рублів на допомогу місту, зобов’язаному також видавати по 500 рублів щороку. Цю турботу земства оцінив навіть сам цар Олександр II, про що «високо наказати зволив оголосити цим установам». Слід зазначити і те, що дворянин Воєводін взяв він значні витрати на ремонт та утримання приміщень лікарні.
Спочатку на нижньому поверсі розміщувалися її служби. Натомість лікарню переробили на 50 ліжок, для чого використовували нижній поверх будівлі, який погано вентилювався і був сирим. Але й цієї кількості ліжок було недостатньо.
Лікарня постійно була переповнена, кількість хворих у ній сягала 70, а іноді й перевищувала цю цифру. Довгий час їх обслуговував один лікар, тільки в 1897 р. було запроваджено другу посаду лікаря, в обов’язки якого входило ведення амбулаторії та завідування лікарською ділянкою. У 1901 році земська управа зробила доповідь земським зборам необхідність будівництва нової лікарні в Олександрівську (нині м. Запоріжжя).
Питання про грошову участь міста у будівництві лікарні залишалося відкритим, оскільки не було відомо, за які кошти вона будуватиметься. Та й саме вирішення питання щодо її будівництва затяглося на невизначений час. Лише пізніше було прийнято постанову про реалізацію проекту будівництва нової лікарні частинами. Так, у 1911 році було побудовано хірургічний корпус на 10 ліжок, а трохи пізніше, у 1914 році, управа вирішила приступити до будівництва ще одного корпусу на 30 ліжок. Перша світова війна, що почалася, завадила здійсненню цього проекту в повній мірі.
Автором проекту будівлі став відомий на той час спеціаліст Олександрівська, а саме Яків Делант, який зробив внесок у неповторний вигляд старого міста, легко впізнаваний на вуличках сучасного Олександрівського району. Серед будівель Деланта, зокрема, і обласний краєзнавчий музей – колишня Олександрівська земська управа.
Стиль, в якому була побудована земська лікарня, — пізній модерн із властивими йому вишуканою ліпниною на фасадах, великими вікнами, безліччю дрібних елементів. Ліпнина, яка прикрашала земську лікарню, була її головною архітектурною особливістю. Її відрізняла різноманітність форм, але найбільш відомими та улюбленими запоріжцями були «янголята» над вікнами на фасаді.
Принаймні саме так їх називали городяни та краєзнавці, хоча крил у цих дещо круглощоких малюків не було, а ліпнина офіційно називалася «Діти». Поруч із нею розташовувалася ліпнина «Дари природи». Втім, якщо придивитися, стає зрозуміло, чому малюків називали «янголами» – вони дуже схожі на амурчиків, яких створювали художники та скульптори епохи Ренесансу. «Рослинні» ліпні елементи також стилізовані під добу Відродження.
За свою більш ніж сторічну історію лікарня зазнала двох масштабних реконструкцій. Обидві завдали архітектурній пам’ятці непоправної шкоди. У радянські роки, приблизно у 1960-ті, історична будівля намагалися привести до властивого на той час радянського стандарту.
Швидше за все, робилося це в рамках постанови ЦК КПРС «Про усунення надмірностей у проектуванні та будівництві», що, зокрема, поклало край так званому «сталінському ампіру». З будівлі прибрали чимало декоративних елементів, фасад зробили простішим. Хоча, можливо, причина була і іншою — намагались позбутись елементів, що нагадували про колишній смак та витонченість в архітектурі, що не було властиво радянським архітектурним поглядам майже весь час існування СРСР. Багато цікавих деталей тоді зникли і всередині лікарні, серед них — металеві сходи. Але остаточний удар було нанесено трохи згодом.
Наймасштабніша реконструкція лікарні «відбулася» вже у 2000-х. Роботи тривали кілька років. 2012-го перша черга реконструкції закінчилася урочистою церемонією відкриття за участю колишнього президента Віктора Януковича. Загалом, один із корпусів переробили повністю, інші – частково. Лікарня тоді і справді знаходилась в жахливому стані і потребувала негайного ремонту. Але його провели по-перше з недбалістю, а по-друге — варварським способом.
Тоді зникла більшість ліпнини, що ще залишалась на стінах будівлі. Суспільство запевнили, що насправді всі архітектурні елементи збережені і згодом по завершенні робіт їх можна буде побачити. Але вони так і не з’явились — ані «янголятка», ані напис «Земская больница», ані інші елементи. Вочевидь, їх було безповоротно втрачено. На додачу, ще і ремонт виявився неякісним – вже через декілька років матеріал почав відпадати від стін.
[…] «Платформа Громадський Контроль» з позовом, начебто реконструкцію Успенської площі в м. Дніпрі проводять без дозволів […]