Кафе-бар Бригантина — одне з найяскравіших кафе області

Деякий час це кафе було одним з символів курортного Бердянська. Звісно, що ідея не була надто аж оригінальною, але для запорізького курорту це було в новинку. Шкода, що у майбутньому таких цікавих об’єктів у місті вже не облаштовували.

Поява «бригантини»

1970 року, коли Бердянський рибколгосп ім. В. Леніна очолив Павло Ілліч Кравченко (1923 – 1984), виявилося що на додачу до 3 рублів з 27 копійками на колгоспному рахунку та вісьмома сотнями тисяч (801 000) рублів держборгу за колгоспом значиться ще й кілька не придатних для експлуатації рибальських сейнера.

Не утилізованих до 1970 року лише тому, що у рибальського колгоспу, що дихає на ладан, імені «вождя всесвітнього пролетаріату» зовсім не було коштів на їх демонтаж і вивезення на базу Вторчермету. Адже розцінки тоді на металобрухт були такими, що сума, виручена від його здавання «Вторчермету», аж ніяк не могла б покрити значних витрат на утилізацію та перевезення.

Тому, щоб не витрачати зайвого на порізку і вивезення цих суден і не посилювати тим самим і без того більш ніж плачевний фінансовий стан підприємства, було прийнято рішення — спробувати безоплатно передати хоча б пару з середніх чорноморських сейнерів румунського походження, зразка 1954, що давно іржавіють на колгоспній судорембазі в Бердянських Лісках на баланс Бердянського міськкомунгоспу.

Один для організованої наприкінці 1970 року Бердянської “дитячої” флотилії «Азовець» («Бердянського дитячо-юнацького клубу юних моряків з флотилією»), а другий для переобладнання його в кафе-бар. І цей план удалося реалізувати. Природно за підтримки бердянського міськкому КПРС та міськвиконкому.

Та й як могло бути інакше? Адже першим керівникам нашого міста біля моря доводилося відпочивати влітку від праць праведних не лише на соціальних пляжах Бердянська, а й на більш комфортабельних пляжах чорноморського узбережжя Болгарії.

І на власні очі побачити якою популярністю користується там у відпочиваючих кафе, влаштоване з рибацького сейнера на курорті Слинчев Бряг (Сонячний Берег). Це кафе і стало прототипом для влаштування в 1972 році аналогічного кафе-бару в Бердянську.

Будівництво

Проект переобладнання колгоспного рибальського сейнера у кафе-бар на Бердянській Середній косі було розроблено архітекторами майстерні НДІ «Укржилремпроект» під керівництвом Віктора Павловича Мосіяша (1932 – 2011). А у його реалізації взяли активну участь чи не всі промислові підприємства міста біля моря.

Хтось затягнув сейнер на берег, хтось забезпечив це будівництво лісоматеріалами, хтось – цвяхами, хтось – оліфою та фарбою, хтось поділився шматком дроту, хтось насадив навколо кафе-бару дерева, посіяв траву та заасфальтував доріжки, а хтось “допоміг” колгоспу виконати обов’язковий для виконання план зі здачі державі металобрухту.

Адже у разі невиконання цього пункту плану керівнику підприємства загрожувала у кращому разі догана, а весь трудовий колектив позбавлявся будь-якого права на отримання преміальних.

Недовге функціонування

З перших днів після появи в 1972 році бердянська «Бригантина» стала візитною карткою міста. Кафе-бар користувався популярністю у городян та гостей нашого міста, особливо у багатьох поколінь молодят. За традицією, що встановилася, пускаючись у непросте сімейне плавання, молода пара повинна була розбити об борт «Бригантини» пляшку шампанського. І якщо вона розбивалася вщент, молодята могли сподіватися на щасливе сімейне життя.

На жаль – все це тривало недовго. Вже до кінця 70-х років вона була перетворена на замизкане питне кубло, а потім і зовсім у відхоже місце для деяких місцевих громадян і споріднених ним за духом приїжджих. Вже 1977 року кафе-бар було зачинено через сезонність його роботи.

Зрештою «Бригантина» була розібрана та здана в металобрухт. Благо – ціни на металобрухт після розпаду СРСР стали більш ніж привабливими. Щоправда, перед своєю остаточною смертю бердянській «Бригантині» наприкінці 90-х пощастило пережити ренесанс завдяки Бердянському міжнародному кінофестивалю «Бригантина» ренесанс, але щастя це, на жаль, було зовсім недовгим. Наразі про неї нагадує лише назва бази відпочинку, що розташована поряд із тим місцем, де колись стояв корабель.