Запоріжжя важко назвати містом, в якому багато цікавих зразків архітектури. Однак вони у нас все-ж таки є. Сьогодні ми спробуємо пригадати, які будинки Запоріжжя не схожі на інші, як і коли вони з’явились, і чому мають такий чудернацький вигляд.
Цей будинок вважається одним із найдовших у Запоріжжі. Розташовується за адресою вул. Мала, 3. Його специфічна вигнута форма породила масу прізвиськ. Запорожці називають його «кривим», «п’яним» і навіть «доларом».
Є й міська легенда (куди ж без неї!): нібито, будівельники хотіли ввести в оману НАТОвських льотчиків, які у разі війни між західним та радянським блоком неодмінно прилетіли б бомбити ДніпроГЕС, але будинок ввів би їх в оману. Звичайно, якщо подивитися на будинок та його околиці з висоти, стане зрозумілою абсурдність цієї теорії. Будинок знаходиться на відстані від річки, і навіть не найпильніший пілот легко відрізнив би його від греблі.
Є ще одна теорія, пов’язана з будинком. При бомбардування (за розрахунками) такий будинок знижував поширення ударної хвилі, а також краще переносив пошкодження окремих секцій. Нажаль, зараз мешканці будинку мають змогу перевірити цю теорію на практиці, однак будемо сподіватись що такої нагоди у них все ж не буде.
Ця будівля – одна з основних будівель так званого Шостого селища, або Соцміста, альтернативної назви цієї частини міста. Керувала будівництвом цього будинку, який ще під час будівництва назвали кільцевим група архітекторів під керівництвом Г. Орлова та В. Лаврова. Сьогодні будинок знаходиться за адресою вул. Незалежної України, 31.
У цій будівлі цілих 14 під’їздів, до того ж усі вони наскрізні! Спочатку тут мали жити лише великі начальники, у будівлі було покращене планування, вищі стелі, ніж у будівлях для пересічних пролетарів. Все було продумано настільки точно, що влітку в квартирах цього будинку було прохолодно – і це без будь-яких кондиціонерів.
Будівництво будинку велося у середині 1930-х років. У роки Другої світової війни будинок сильно постраждав, але згодом його було відновлено. Було збережено його загальний архітектурний стиль.
Місцеві мешканці розповідають, що раніше перед будинком був фонтан. Після того, як у фонтані сталася трагедія — загибель людини, його ліквідували. Щоправда, жодних слідів існування цього фонтану зараз знайти не вдається, хоча принцип облаштування фонтанів у дворах подібних будинків у сталінський час справді був.
Своєрідна відповідь Києву у нас є і в цьому плані. Цю будівлю Ви можете побачити на вул. Сержанта Медведєва, 4. Збудована вона у 1932 році. Зовні будівля фанерована рельєфною керамічною плиткою. Таке «веселе» оформлення тут неспроста — колись тут був дитячий садок.
На вигляд по фотографії складно здогадатися, що саме знаходиться в цьому будинку. Сподіваємось, нікому з читачів не доведеться тут побувати, бо сьогодні ж тут зовсім не до веселощів: саме тут розташовується протитуберкульозний диспансер №3.
Біля вищезгаданого круглого будинку можна побачити дві будівлі-близнюки. Побудовані вони у той самий період, і тією самою командою архітекторів. Ще їх називають будинками-пропілеями, оскільки вони ніби утворюють ворота до круглого будинку. Будинки знаходяться за адресою пр. Дружний, 11 та 12.
Ці будинки теж є чудовим прикладом конструктивізму, в якому витримано більшість будинків Соцгорода. Головне, що робить їх справді незвичайними – оформлення стін. На них можна побачити круглі отвори, явно запозичені у давньоримської гробниці пекаря Еврісака. І якщо у гробниці вони позначали мірні ємності для зерна, то у випадку із запорізькими будинками – це явне запозичення із класичної архітектури, своєрідний симбіоз сучасних рішень та класичних елементів.
Подібне архітектурне оформлення ще зустрічається у бібліотеці імені Леніна у Москві, яку будували у ті ж роки під керівництвом архітекторів Щуко та Гельфрейха. Але в московській будівлі отвори – це просто вікна специфічної форми, в цьому легко переконатися, знайшовши фото “римського дворика” бібліотеки. У Запоріжжі це повноцінний елемент декору однієї зі стін.
На жаль, зовнішній вигляд цих будинків постраждав від сучасних самовільних “реконструкцій”. Кондиціонери, що стирчать тут і там, перероблені балкони — все це пошкодило початковий вигляд будинку. Зрозуміло, що мешканцям хочеться жити за більш комфортних умов, але це не повинно псувати вигляд будинку. Залишається сподіватися, що міська влада зможе придумати якесь рішення, яке дасть людям можливість зробити необхідні оновлення в квартирі, і при цьому збереже архітектурний вигляд і стиль будівлі.
Ці будинки знаходяться за адресою пр. Соборний, 177. Обидва збудовані в 1936 році за проектом В. Лаврова у стилі «ар деко». Як і у випадку з будинками-близнюками, тут є запозичення елементів з минулого. У цьому випадку ми бачимо відлуння вавилонської архітектури у вигляді оформлення зовнішнього фасаду у стилі воріт Іштар.
Зовні будівлі дуже схожі, але деякі зовнішні відмінності у них є. На жаль, до наших днів вони дійшли суттєво спотвореними, особливо їх спотворила зовнішня реклама у 1990-х та 2000-х роках. Вигляд у них донедавна був просто жахливим.
Однак в рамках фасадної реконструкції та приведення будинків до загального виду в рамках «Кода міста» вони суттєво змінились на краще. Тепер вони є справжньою окрасою міста і відображають першочергові плани архітектора.
[…] Цікавою деталлю є невеличка ніша з кам’яним обрамуванням, розташована ліворуч від вхідних дверей. Колись вона могла виконувати функцію ніші для статуї або ж бути елементом декоративного оформлення. […]