Одкровення запорізького колаборанта: як Балицький здавав окупантам область

Ім’я колаборанта Євгена Балицького відомо вже, нажаль, більшості українців. Зрадник з самого початку перейшов на бік росіян і допомагав їм всіляко як міг, і організаційно, і інформаційно. Нещодавно він дав інтерв’ю прокремлівському виданню про свою «роботу» на благо окупантів.

До війни

Сам Балицький з сім’ї військового, його батько був льотчиком. У 1987 році Балицький-молодший склав присягу в Тамбовському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків, а закінчив його в 1991 році, якраз перед розпадом Радянського Союзу. За розподілом Балицький потрапив до Естонської РСР, до міста Тарту, де базувався полк стратегічної авіації, командував яким на той час радянський генерал-майор Джохар Дудаєв. Звідти Євген був направлений до Іванова, де проходив підготовку на військово-транспортному літаку Іл-76. Після цього повернувся до Мелітополя.

В Мелітополі він відмовився прийняти українську присягу і звільнився з армії в званні капітана. Далі він зайнявся бізнесом, хоча насправді це був звичайний «віджим» активів у місті. Дамо ненадовго слово самому Балицькому:

Наприкінці 90-х, коли українізація стала тотальною, я прийняв рішення йти в політику, щоб мати можливість відстоювати інтереси численного російськомовного населення Мелітополя та всієї Запорізької області. 1998 року я впевнено виграв вибори і став депутатом Запорізької обласної ради.

2004 року трапилася «помаранчева революція». А події 2014 року — так звана «революція гідності» та АТО — ще більше загострили ситуацію в країні та поставили багатьох тоді ще українських політиків перед вибором.

Насправді ж, вибір у Балицького був цілком зрозумілий. Він став депутатом Верховної ради України і продовжував засідати в залі засідань, голосувати за закони,як і інші. Звісно що його блок ОПЗЖ був відверто колаборантським, але він не втік з країни, як той же Царьов чи Азаров. Тому коли Балицький розповідає про якийсь вибір – то відверто бреше.

Захоплення Мелітополя

«До лютого 2022 року була боротьба, конфлікти, цькування з боку української влади та проплачених нацистських активістів. Весь цей період ми жили практично в окупації, нова українська влада позбавила нас рідної мови, справжньої історії та справжніх героїв нашої церкви. Нас намагалися зробити німими», — згадує Балицький. Боровся колаборант так, що отримав орден від української влади у 2013 році та двічі був народним депутатом. Дивна така боротьба, це вас не дивує?

З захопленням влади в місті росіянами Балицький надав оккупантам власний телеканал для розповсюдження пропагандистської інформації. Також за його допомоги формувався проросійський актив у Мелітополі, зокрема загони «самооборони», які разом з російськими ОМОНівцями та ФСБ-шниками полювали на патріотів України.

Також Балицький бідкається, що в місті не було інтернету та зв’язку – мовляв, винна у цьому українська влада. Але насправді інтернет відключили самі росіяни, щоб мінімізувати виток інформації з окупованої території.

Недо-губернатор

Нараз Балицький є губернатором окупованої території Запорізької області. Саме він відповідає в окупантів за «збір урожаю», себто за вивіз награбованого українського зерна російськими судами на продаж за кордон.

Також зараз Балицький розповідає, що буде займатись промисловістю області, яка нібито занепала за часів хазяйнування української влади. Але що цікаво, у самому Мелітополі, наприклад, саме Балицький володів більшістю підприємств. Під контролем сім’ї знаходилася низка мелітопольських підприємств, а саме завод “Автогідроагрегат”, “Запорізький пивзавод №1”, “Пиво-безалкогольний комбінат ”Азов”, “Укрвтортехнології” тощо. Всі вони припинили свою діяльність внаслідок банкрутства та були ліквідовані. При цьому, деякі отримали статус “банкрут” фіктивно з метою отримання грошей. Так, фірма родини Балицьких привласнила понад 2 мільйони доларів кредиту держбанку. Ці гроші банк видав на оплату сировини та матеріалів для “Мелітопольський завод підшипників сковзання”, однак гроші родина використала і не повернула.

Ми не просто читаємо цю книгу – ми її пишемо. Ніхто не знає, як це правильно робити, немає певних норм і правил, адже ми, як і вся країна, зіткнулися з подібними випробуваннями вперше. Досвід Криму та Донбасу інший, там залишилися люди, бази даних. Ми все створюємо з нуля, намагаємося все зробити правильно і максимально комфортно для мешканців. І, звісно, Росія нам у цьому дуже допомагає

каже Балицький, хвастаючись про свої наміри перетворити область на квітучий край. Цікаво, хто ж йому заважав раніше?

Таким чином, хто вкрав і розвалив запорізьку промисловість – дуже добре видно. І претензії Балицький мав би висувати до самого себе. Але, звісно, робити він цього не буде. Поки що він насолоджується верховною владою в області, «вирішує» питання і почуває себе міні-богом. Але насправді розплата для окупанта не за горами, як і для всіх його прибічників.