Сформована у грудні 2018 року, 110-та окрема бригада територіальної оборони (110 ОБрТрО) – це символ відданості та захисту Запорізької області та всієї України. Ця бригада виникла як відгукування на потребу забезпечення територіальної безпеки в регіоні.
У грудні 2018 року на Запоріжжі розпочинається активна фаза становлення 110-ї бригади територіальної оборони. Шість батальйонів, розгорнутих по всій області, протягом десяти днів інтенсивно тренуються на полігонах, відточуючи бойову координацію. 17 грудня новобранці урочисто присягають на вірність українському народові, офіційно стаючи частиною Збройних сил. Загальна чисельність бригади планувалась тоді на рівні 2700 бійців, що формують шість бойових одиниць у ключових містах регіону.
У 2019 році, а точніше — 17 липня бригада проводить масштабні стрілецькі тренування на полігоні «Близнюки», залучаючи 240 бійців. Цей день стає частиною всеукраїнської ініціативи, започаткованої у 2017 році, з метою підвищення стрілецької майстерності військовослужбовців. Заходи, присвячені стрілецькому дню, організовуються в Запорізькій області чотири рази на рік, сприяючи розвитку бойових навичок особового складу.
2021 рік теж був роком навчань. У квітні 110-та бригада, разом з 124 ОБрТрО з Херсонської області, проводять позапланові збори. До навчань залучаються резервісти та військовозобов’язані, які уклали контракти на службу у військовому резерві. Основними завданнями тренувань стають:
Завдяки регулярним тренуванням та зборам, 110-та бригада ТрО виглядала боєздатною одиницею, готовою захищати Запорізьку область від будь-яких загроз. Однак, реальне повномасштабне вторгнення виявилось куди більш небезпечним і все пішло не за тим планом, який існував до війни.
Бригада, зокрема, тоді майже не мала важкого озброєння. Багато було доволі застарілих зразків озброєння — станкові кулемети «Максим», ручні кулемети системи Дєгтярьова. Вся ця зброя пам’ятає ще минулу світову війну. З артилерійського озброєння були тільки міномети калібру 82-мм, і на цьому все. Однак навіть такої зброї не вистачало.
Більшість батальонів бригади територіально мали формуватись не в Запоріжжі, а в інших місцях – Бердянську, Пологах, Мелітополі, Енергодарі та Кам’янці-Дніпровській. Але майже всі ці населені пункти були окуповані на перший, максимум другий день вторгнення. Тому нормально сформуватись та озброїтись змоги не було, всюди панував хаос.
Тим не менш, тероборонівці, тіхто встиг озброїтись хоч-якось, дали бій. Деякі воювали вже трофейною зброєю, яку вдалося відібрати у путінських вояків. Саме спротив тероборонівців в Пологах затримав окупантів і дав змогу хоч трохи підготувати до оборони Оріхів та Гуляйполе. Туди окупанти теж намагались просунутись, однак у них нічого не вийшло.
Тим часом люди, що всіма правдами та неправдами вибрались з окупованих територій, звертались до ТЦК та інших прийомних центрів, де готові були приймати добровольців, озброювати їх та відправляти під Мелітополь, де першопочатково думали стримати ворога. Однак, нажаль, цього не вдалося зробити.
Коли лінія фронту трохи стабілізувалась, запорізька бригада тероборони навіть вела наступальні бойові дії, зумівши повернути трохи рідної землі. І це – при критичній нестачі вогневих засобів, без власної артилерії та бронетехніки. Тим не менш, бої пройшли з успіхом, враховуючи що часу на навчання та підготовку не було. Вчитись всьому довелось буквально у бою.
На початку бригадою деякий час командував В’ячеслав Власенко, однак більшість бійців виступили проти командира та його методів. Після того командування змінили, ісправи пішли на краще. Варто відзначити, що запорізькі тероборонівці з 2022 року не здали жодної позиції, а це дорого вартує. Адже проти них воювали і десантники, і морська піхота, і навіть пихаті «кадирівці», не рахуючи вже колишніх «зеків». Однак ніхто з них не зміг вибити наших хлопців навіть на декілька метрів.
Окремо слід сказати про застосування дронів. Нехватка засобів ураження примусила шукати якісь замінники, бо ворог свою перевагу використовував, зокрема можливості бронетехніки. Тому запорізькі тероборонівці регулярно застосовували скиди з дронів та інші способи ураження, які допомагали нищити ворога за допомогою «весільних» коптерів, які ще вчора вважалися іграшкою.
В бригаді тероборони з’явились вже і 120-мм міномети, і навіть трофейні танки. Як показала практика, в лавах тероборонівців знайшлись воїни всіх спеціальностей, здатні засвоїти будь-яку техніку. Пізніше в бригаду «зайшло» багато різноманітного озброєння, переданого західними партнерами. Дуже часто розбиратись з ним доводилось буквально по роликам з YouTube, та знайденим десь в мережі документам. Однак, результат завжди був вдалим.
Запорізька бригада тероборони — одна з найкращих з’єднань серед аналогічних бригад. Умови, в яких вона формувалась, були надскладними, більшість території області було втрачено в перший же день. Однак з’єднання існує, а його бійці прагнуть звільнити окуповані ворогом рідні землі. А поки що вони щодня відплачують ворогу за те зло, яке він приніс у нашу область.
Комментирование закрыто.