Сьогодні скелелазання – не тільки екстремальний спорт, а й затребувана, модна форма дозвілля, що дозволяє тримати себе у формі та тонусі, що набуває все більшої популярності серед молоді та найактивніших груп населення. Скелелазіння стає спортивним трендом у всіх країнах. Нещодавно ця дисципліна навіть увійшла до числа олімпійських видів спорту.
Почнемо з того, що цей вид спорту, яким може займатися будь-яка дитина та доросла, незалежно від рівня фізичної підготовки. Скелелазіння дуже корисне для здоров’я. Це специфічне кардіо, змішане із силовими навантаженнями та пластикою.
Для тренувань далеко від скель у середині минулого століття потроху почали з’являтися невеликі тренувальні бази – скеледроми. Є такі і в нашому місті, однак про це поговоримо трохи згодом. Це закриті або відкриті майданчики із штучними стінами для лазіння, виготовленими із фанери чи пластику. Там можна навчитися навичок роботи зі спорядженням, освоїти техніку лазіння та розвинути необхідну силу.
При лазні по скелях працюють і верхня, і нижня частина тіла, але, в першу чергу, справжні скелелази навантажують м’язи ніг. Наше тіло не відразу розуміє, як необхідно працювати, адже щоб дотягнутися до чогось, ми за звичкою використовуємо руки. Але згодом ви відчуєте, як навантаження перейде на м’язи стегон, литок та стоп.
У тих, хто займається скелелазінням, стопи стають більш стійкими та гнучкими – поки стопи інстинктивно шукають стабільне та зручне положення на зачепі під час сходження, розвиваються їх дрібні м’язи. Верхня частина тіла також отримує досить велике навантаження. У тих, хто
вибирає цей вид спорту, худне талія, розробляються м’язи спини, удосконалюється постава. Але найшвидше зміни відбиваються на руках.
Скелелазіння розвиває координацію. На змаганнях зі скелелазіння можна помітити, що, перш ніж лізти нагору, спортсмени довго стоять біля стінки і подумки її вивчають, роблячи замахи руками в повітрі. Таким чином, вони «читають» трасу, тобто заздалегідь продумують, куди поставити ногу чи руку. Чий розрахунок виявиться успішнішим, той і буде швидше.
Раніше (до повномасштабного вторгнення) майданчиків у Запоріжжі було більше. На сьогодні відома точка, де можна позайматись як новачкам, так і більш досвідченим людям знаходиться на бульварі Вінтера, 16 (нагадаємо, що Вінтер був одним з ідеологів створення Дніпрогесу, про який можна почитати тут). Клуб працює вже не перший рік, тому досвіду інструкторам не займати.
Початківці альпіністи займаються на стіні висотою від 7 м. На ній є багато зачепів і тривале тренування добре розвиває перші навички. Прості зачепи допомагають навчитися техніки постановки ніг. Окрім тривалого уроку, є другий метод – боулдерінг. Лазати можна з верхньою чи нижньою страховкою.
Боулдерінг називається подолання коротких нависаючих дистанцій. Серйозне фізичне навантаження зазнає вже на старті. Займаючись такими трасами, ви тренуєте здатність робити потужні разові ривки. Якщо на звичайному маршруті до складних елементів потрібно залізти на висоту 6-10 м, то в боулдерингу інтенсивне тренування починається відразу. Скоріш за все, боулдерінг це більше для тих, хто вже є досвідченим скалолазом.
Ще один майданчик є в парку «Райдуга», але він більше розважальний і розрахований на дітей і підлітків, тобто на категорію людей яка приходить сюди чисто розважитись, а не на спеціальні заняття. Тому якщо ви просто хочете трохи розважитись та випробувати себе, можете завітати в парк і спробувати, це легко і безпечно.
Знову ж-таки, були у нас в місті і заняття для скелелазів на Хортиці, однак наразі через безпекову ситуацію вони неможливі. Зараз там займаються тільки досвідчені спортсмени, які мають і навички, і власне спорядження. Самих локацій де можна було практикуватись, було більше десятка, однак наразі про якісь централізовані заняття там вже давно не чутно. Однією з найбільш улюблених точок для початківців був Турпляж, адже там можна було не тільки полазити скелями, а ще і отаборитись в більш-менш зручних умовах.
З собою треба взяти хіба що пляшку з водою, і звісно зручний для вас спортивний одяг. Все інше зазвичай видають на місці проведення занять, адже наприклад для скелелазання потрібне спеціальне пристосоване взуття.
Єдині, кому таке взуття не потрібно – це маленькі діти, на них його найчастіше просто не роблять. Тому якщо ви будете з дітьми у віці 5-7 років і вони теж хочуть спробувати себе у скелелазанні, то візміть якусь спортивну обувку закритого типу, і все буде гаразд. Також допускається використання власного спорядження, це якщо ви досвідчений скелелаз і хочете просто підтримувати навички. Що ж до бюджету, то одиночне заняття з інструктором обійдеться приблизно у 400-500 гривень.
Комментирование закрыто.