Найпоширенішими і найзвичнішими порушеннями дисципліни і проблемами у гімназистів, як і у сьоднішніх школярів можна вважати погану поведінку в класі і неготовність до навчання. Проте особливий інтерес становлять позанавчальні порушення, пов’язані з неморальними вчинками або поведінкою (з сучасної учням точки зору), а також витівки, що мають відношення до властивих молоді прагнень познайомитися з життям в усій його повноті.
Гласний суд товаришів за окремі вчинки передбачалися «Правилами» (Пирогов Н. И. Правила о проступках и наказаниях для учеников), причому педагоги вважали, що він вимагав їхнього направлення і втручання. Натомість самовільний суд сприймався як неподобство. Одного разу учня 4-го класу за те, що він пожалівся на інших гімназистів після конфлікту і дещо додав про них з-поза гімназійного життя, зв’язали, закрили рота ганчіркою, роздягнули і висікли різками 14 товаришів по навчальному закладу. Усі були старшими за нього.
Загалом, маємо приклад цькування старшими учнями молодшого і байдужість до цього викладачів (може, і не зовсім байдужість, адже серед учасників розправи були родичі інспектора гімназії). Таким чином, загалом всі учасники конфлікту залишились незадоволеними.
Негативне ставлення викликали спроби учнів влаштувати таємні об’єднання будь-якого напо-внення, оскільки у тому вбачали не лише політику, але й власний недогляд – раз утворюються товариства, значить, забагато вільного часу мають учні і недостатньо уваги їм приділено. При тому варто пам’ятати, що чоловіки загалом схи-льні до різного роду таємних і не дуже об’єднань, особливо, якщо в їхніх рамках прак-тикувати заборонені речі.
Мало місце і здирництво та своєрідний рекет. Двоє учнів вимагали у другокласника гроші. Не отримавши їх, затягнули хлопця до туалету і почали погрожувати насиллям; врятувало малого те, що його крик почув наглядач пансіону. Винуватців виключили з гімназії, причому виявилося згодом, що таким чином вони тероризували багатьох.
Інший третьокласник, незаконнонароджений сирота, вирішив зреалізувати події, про які вичитав в одній з книжок. Він написав записку власнику бакалійної лавки з вимогою принести у певне місце 65 рублів, інакше бакалійнику загрожувала смерть. На прохання опікуна кримінальної справи проти гімназиста так і не почали.
У 1884 р. учень Олександрівського училища С. з’їв половину бублика, а іншу приставив до брюк, вихилясував перед однокласниками, коментуючи подібність бублика до однієї з частин свого тіла. Це коштувало йому гарної оцінки з поведінки і навчання в училищі.
До порушень, що знаходилися на межі дисциплінарних і кримінальних, можна віднести доволі часті крадіжки речей у товаришів чи сторонніх осіб. Крадені підручники чи зошити потім обмінювали на гроші, їжу чи щось інше, що було цікаво «продавцям». Покаранням як мінімум слугували різки, або взагалі виключення з гімназії.
Також поширеним явищем було вживання лайки та відповідної лексики. Нажаль, сьогодні цим теж важко здивувати, і ситуація в цьому плані, мабуть, з роками лише погіршилася. Втім, і тоді бували інциденти. Наприклад, один учень понаписував на аркушиках паперу фрази «аморального і брудного змісту», підписуючи їх іменами товаришів – щоб відвести підозри від себе і навести їх на них. Ці, а також інші вчинки стали причиною того, що учня звільнили.
Порівняно звичним порушенням з боку учнів можна вважати вживання спиртних напоїв, хоча їхня кількість, ймовірно, поступається крадіжкам чи грубощам. Випити учні примудрялися навіть під час арешту: в кімнаті інспектора, в очікуванні рішення щодо їхньої долі після побиття підопічного їм учня, горілкою «повечеряли» троє братів. Що ж до куріння, то взагалі, цигарка була постійним супутником гімназиста, і, так само, як зараз, куріння відбувалося нишком, у таємних місцях, досить часто завершуючися карцером або арештом у школі.
Гра у карти була звичною частиною життя мешканців імперії, проте у повідомленнях про порушення учнями дисципліни зустрічається рідше, аніж інші гріхи. Тільки за це отримати «виключення» з училища було важко.
Вимоги до поведінки дівчат також були суворими, відповідно, такий вчинок п’ятикласниць Марії та Людмили, як катання з візничим під час ярмарки в екіпажі, гра на гармонійці і співання пісень у публічному місці, на думку керівництва жіночої гімназії, свідчило про їхню невихованість. Оскільки вони могли погано вплинути на інших, їх звільнили зі зниженням оцінки за поведінку (що вважалося дуже поганим для учня і його подальшої кар’єри).
Іншого гімназиста у 1913 році за відвідини кінематографа покарали 2-годинним арештом у класі, причому зазначалося, що в той день учням взагалі не дозволялося відвідувати жодних закладів. Будь-які вуличні розваги, до речі, керівництво гімназій вважало властивими молоді з «простого класу».
Також поширеними були зустрічі гімназистів і гімназисток. Оскільки будівлі знаходились відносно поряд, це не було проблемою, особливо у вечірній та нічний час. За таку «неподобну» поведінку теж цілком могли виключити з гімназії. Навіть призначалися спеціальні чергові, які повинні булислідкувати за порядком в цьому питанні. Втім, як розповідали самі колишні учні, кохання все одно перемагало дисципліну.
Комментирование закрыто.