«З окопів не пишуть»: 4 популярні міфи в тилу про армію

Журналіст та військовослужбовець Павло Казарін у своїй колонці детально розібрав та спростував поширені стереотипи цивільних про життя військових. Він пояснив, чому міфи про «чисту форму», відсутність часу на соцмережі та службу в тилу є не лише хибними, а й шкідливими.

Він виділив чотири головні стереотипи, які цивільні часто використовують для знецінення військових у публічних дискусіях.

На думку автора, будь-яка гостра тема, від мобілізації до зарплат, перетворюється на дебати, де військові стикаються зі спробами «заглушити голоси, що говорять неприємне».

Міф 1: «З окопів не пишуть»

Казарін наголошує, що часи, коли лінія фронту була інформаційною пустелею, минули. Завдяки супутниковому інтернету, зокрема «старлінкам», соцмережі та месенджери стали доступними на кожному взводному опорному пункті.

«Супутниковий інтернет подарував нашій війні онлайн-статус. Керування боєм відбувається в Signal… І якщо вам здається, що солдат на нулі схожий на Робінзона – ви застрягли в минулому», — пише він.

Міф 2: «У військового немає часу на соцмережі»

За словами Казаріна, військовий побут складається в середньому на 90% з рутини і лише на 10% — з екстремальних ситуацій. Соціальні мережі ідеально вписуються в «кліповість» армійського графіка і стають способом спостерігати за тиловим життям, до якого кожен військовий прагне повернутися.

Міф 3: «Форма занадто чиста»

Цей закид автор пояснює природним запитом військових на нормальність та спробою не втрачати зв’язок із собою довоєнним. Він зазначає, що кожен приніс в армію свої цивільні звички, зокрема й у фінансовій поведінці: хтось живе моментом і витрачає гроші, а хтось, навпаки, планує майбутнє, купуючи квартири чи одружуючись. І те, й інше — спосіб впоратися з невизначеністю.

Міф 4: «Він служить у тилу»

Казарін називає цей докір дивним, адже будь-яка служба, навіть у тилу, є значно складнішою за цивільне життя. Людина у формі стає «майном армії», її життя повністю регламентоване, а географія служби може змінитися будь-якої миті. Такі закиди часто лунають від тих, хто сам уникає мобілізації, навіть на тилові посади, що викликає особливе нерозуміння. На жаль, іноді навіть посадовці ТЦК дискредитують систему зсередини. Автор підкреслює, що критика доречна лише від тих, хто робить для перемоги більше.

«Дорікати військовому в тилу можуть лише ті, хто робить для перемоги більше, ніж він. А не ті, хто менше», — підсумовує Казарін.

Він також нагадав, що не всі, хто носить форму, є однаковими; серед них є і ті, хто зраджує присязі, як, наприклад, дезертир, що планував теракт у Запоріжжі.