Перші метеостанції на запорізькій землі

Метеорологія як наука складалася із окремих спостережень над явищами природи. Перші спроби інструментальних спостережень відносяться до часу винаходу термометра та барометра. Але лише зі створення мангеймського метеорологічного суспільства на 1780 р. у Європі починається історія «правильних та точних спостережень». У Росії ці функції взяла головна фізична обсерваторія, заснована 1849 року гірничим департаментом при Академії Наук у Санкт-Петербурзі.

Метеорологія тих часів

Офіційна та неофіційна метеорологія того часу була представлена трьома напрямками – метеостанції головної фізичної обсерваторії, міністерства землеробства та московського товариства
сільського господарства. Вона була складною і трудомісткою системою, як спостережень, так і обробки їх результатів. Крім того, самі метеостанції, залежно від обсягу спостережень та подальшої обробки їх результатів, ділилися на три розряди.

До першого розряду належали станції самих обсерваторій. Їх оснащеність необхідним обладнанням та приладами дозволяла виконувати складні спостереження, як над основними метеорологічними елементами, і над додатковими. Станції другого розряду 3 рази на добу вели спостереження лише над основними елементами – тиском повітря, температурою, абсолютною та відносною вологістю, напрямом і силою вітру, опадами, хмарністю, випаровуванням, але не робили їх обробку, хоча деякі станції мали і самописуючі прилади. На станціях 3-го розряду спостереження велися над окремими елементами, наприклад температурою повітря та опадами.

Наприкінці XIX століття у нашому повіті було запропоновано програму створення мережі станцій земської метеорології. Автором цього задуму був М. Демчинський, який у низці публікацій у таких виданнях, як «Сільське господарство та лісівництво», журнал «Клімат» обґрунтував свої погляди. Суть їх полягала в тому, щоб зацікавити земства та громадськість у створенні власної мережі. Участь ж земств у будь-якій мережі виражалося як грошових асигнувань, що у самих земств було накладною і майже марною справою.

Складна та трудомістка система збору інформації та обробки результатів спостережень відбивалася на несвоєчасне видання збірників. Вони виходили з великим запізненням, і на місцях втрачали своє господарське значення. Ці видання були орієнтовані скоріш розвиток науки, ніж практику.

М. Демчинський у 1899 році виступив з доповіддю, в якій запропонував власну допомогу для створення земської метеослужби. У повіті мало бути щонайменше 5 станцій, відкриття яких вимагалося 200 – 400 крб. одночасно і 20 руб. щороку на кожну станцію за обробку матеріалу.

Перші метеостанції

І все ж, поки йшлося про створення земської метеорології, в останній чверті ХІХ століття, у нашому повіті вже існували метеостанції, відкриті у навчальних закладах. На жаль, наявні документи не дозволяють встановити, де і коли було відкрито першу метеостанцію. Найімовірніше, це була станція у Гнідинському ремісничому училищі, відкритому 1883 року у с. Олександрівка
(сьогодні Дніпропетровська обл.). Відомо, що у 1886 – 1887 pp. ця станція вже існувала, оскільки утримання училища і метеостанції Олександрівська повітова земська управа відрахувала 2 072 карбованців 87 копійок.

Утримання самої метеостанції Повітового земства обходилося приблизно в 200 рублів на рік. Це була станція 2 розряду, що входила до загальної мережі російських метеостанцій. Проведені метеоспостереження використовувалися, насамперед, для вивчення клімату губернії і були високо оцінені головною фізичною обсерваторією, яка у свою чергу вислала училищу повний набір інструментів. А на 100 р., асигнованих повітовим земством, була збудовано будку для інструментів і стовп для влаштування дощеміру.

У 1897 році опікунська рада клопотала перед земською управою про одноразове виділення 100 рублів на ремонт метеостанції училища. Надалі і агрономічне відділення при земстві використовувало результати спостережень при складанні своїх сільськогосподарських
звітів. Під час гідрологічних досліджень, що проводяться експедицією В.Д. Соколова в 1911 році, ця станція була обрана однією з базових.

У 1891 році на хуторі Благодатному (1 км на схід від р. Конської, на східній околиці сучасного села Мала Токмачка Оріхівського району), у маєтку братів Сергія та Миколи Тихомирових, була облаштована ще одна метеостанція. Не будучи станцією 2 розряду, вона не входила у всеросійську мережу, але протягом 20 років даними її спостережень користувалися повітова та губернська управи, агрономічний відділ при складанні звітів щодо сільського господарства, загін будівельників під час спорудження Катерининської залізниці та під час спорудження
гідрографічних досліджень В.Д. Соколова.

Закупівлі обладнання та ще одна станція

У 1911 році Тихомирови задумали обладнати цю станцію відповідно до вимог до станцій 2 розряду, та звернулися в управу з проханням виділити їм 60 руб. на поїздку до Санкт-Петербурга та 354 руб.
50 коп. на придбання там таких інструментів: 2 термометри (minimum I maximum) — 13 руб.; термометра для глибини 0,25 м – 26 руб.; термометра для глибини в 2 метри — 34 руб.; аспіраційного психометра Асмана чи Августа – 14 руб.; волосяного гігрометра Соссюра — 23 руб.; психометричної клітини — 25 руб. 50 коп.; флюгера із зазначенням сили вітру системи Вільда – 27 руб.; геліографа з річним запасом паперу — 31 руб.; анероїда — 31 руб.; станційного сифонного ртутного барометра системи Вільда — Фуса — 95 руб.

Інструменти, придбані коштом земства, на пропозицію самих Тихомирових залишалися власністю земства, а Тихомирови, своєю чергою, згодні були щомісяця надсилати звіти спостережень до управи. Повітова управа прихильно поставилася до ініціативи Тихомирових, клопотала перед зборами виділення їм 414 карбованців 50 копійок. Однак чи були виділені ці кошти і чи вдалося Тихомировим втілити свої задуми, наразі з’ясувати так і не вдалося.

У 1903 році Головним управлінням землеробства та Державного майна було відкрито ще одну метеостанцію у школі-хуторі глухонімих. У школі малось добре організоване підсобне господарство з досвідченими полями, парниками, садами, городами та пасікою, тому влаштування метеостанції для неї відкривало широкі можливості у вивченні клімату краю, фенології, агрогідрологічних властивостей ґрунту, агрокліматичних умов для сільськогосподарських культур, тваринництва. За якістю спостережень стежив завідувач станції, у розпорядженні якого були помічники – учні старших класів.

В подальшому було відкрито ще декілька метеостанцій. Всі вони використовувалися не тільки задля щоденних спостережень та укладення статистичних довідників, а і при наукових дослідженнях.