Цю команду, мабуть, добре пам’ятають ті, хто застав свого часу службу в радянській армії. Мабуть, багато хто думав, що ті часи залишились десь далеко. Однак прийшов 2022 рік та російська окупація. На окупованих територіях Запорізької області російська влада проводить масштабний і примусовий призов молодих людей до лав своєї армії, що є частиною ширшої стратегії перетворення окупованих земель на джерело поповнення своїх військ.
З осені 2023 року, після проведення незаконних «виборів», російська окупаційна адміністрація активізувала мобілізаційні заходи, поширивши їх на всіх чоловіків призовного віку. Введено обов’язкову постановку на військовий облік для 17-річних хлопців, що є підготовчим етапом до їхнього майбутнього призову в армію. У школах і технікумах активно запроваджується військова підготовка, а також здійснюється ідеологічна обробка молоді через проросійські організації. Юнаків змушують вступати до парамілітарних рухів на кшталт «Юнармії», де їх навчають поводженню зі зброєю, основам тактики та беззаперечному підкоренню наказам російських військових інструкторів.
Одним із ключових інструментів, які використовують окупанти, є пропаганда. Російські ЗМІ та місцеві колабораціоністи активно поширюють наративи про те, що служба в російській армії – це єдиний шлях до стабільності та захисту. Мешканцям окупованих територій обіцяють високі зарплати, соціальні гарантії та інші блага, які насправді є лише пустими обіцянками. На ділі ж хлопці, які потрапляють до російських військових підрозділів, стикаються з жорстокими умовами служби, відсутністю належного забезпечення та постійною загрозою для життя. Багато з них опиняються на передовій без належної підготовки, що робить їх легкими мішенями для українських сил.
Хоча колаборанти по типу Балицького розповідають, що призовники не приймають участі в бойових діях, а вооють лише ті хто добровільно підписав контракт, це зовсім не так. Окупаційна влада проводить облави в містах і селах, де патрулі перевіряють документи у чоловіків призовного віку. Якщо людина не має довідки про відстрочку, її можуть одразу відправити до так званого «військкомату», звідки мобілізованих швидко переправляють у підготовчі табори.
Часто такі табори знаходяться на території тимчасово окупованого Криму або в прикордонних регіонах Росії. Підготовка триває мінімальний термін – від кількох днів до кількох тижнів, після чого мобілізованих кидають на передову без належного екіпірування та бойового досвіду. Багато хто з таких призовників гине вже в перші дні на фронті. Втім, окупантам все одно на цей факт.
Особливо цинічною є мобілізація підлітків та молоді, які ще не досягли призовного віку. Російська адміністрація використовує механізм «добровільних контрактів» із молодими людьми, які опиняються під жорстким тиском. Хлопцям обіцяють великі гроші та перспективи навчання в російських військових училищах, але в результаті вони опиняються у військових підрозділах без можливості повернутися додому. Батьки часто дізнаються про це лише після того, як їхнім дітям видають російські військові квитки та оформлюють контракти без їхньої згоди.
Тактика окупантів включає не тільки прямий призов, але й створення нестерпних умов життя для тих, хто відмовляється від мобілізації. Чоловікам, які ухиляються, загрожує арешт або депортація до віддалених регіонів Росії. Крім того, тих, хто не з’являється за повістками, можуть позбавляти майна та виселяти з житла під вигаданими приводами. Окупаційна адміністрація також перекриває можливості для отримання офіційного працевлаштування, змушуючи безробітних чоловіків записуватися в армію, аби прогодувати свої родини.
Родини мобілізованих часто залишаються без будь-якої підтримки. Соціальні виплати, які обіцяє окупаційна влада, майже ніколи не доходять до реальних адресатів. Росія використовує мобілізованих українців як «гарматне м’ясо», кидаючи їх у найнебезпечніші ділянки фронту без належного забезпечення. Водночас пропаганда активно поширює наративи про «борг перед Росією» та необхідність «захищати нові території».
Російська окупаційна влада також активно використовує місцевих колабораціоністів для проведення призову. Ці люди, які добровільно або під тиском співпрацюють з окупантами, часто знають місцеві умови та можуть легко знаходити тих, хто підлягає призову. Вони також беруть участь у пропагандистських кампаніях, переконуючи людей, що служба в російській армії – це їхній обов’язок або єдиний шлях до порятунку. Така діяльність робить колабораціоністів співучасниками злочинів, які вчиняються проти власного народу.
Незважаючи на це, багато мешканців тимчасово окупованих територій намагаються ухилитися від мобілізації, переховуючись або виїжджаючи на підконтрольну Україні територію. Частина чоловіків виїжджає через Крим або Росію, використовуючи складні маршрути для втечі. Інші живуть у підпіллі, уникаючи офіційної реєстрації та контактів з окупаційною владою.
Політика примусової мобілізації на окупованих територіях Запорізької області є ще одним воєнним злочином Росії, спрямованим на знищення української ідентичності та використання місцевого населення у своїх агресивних військових кампаніях. Це підтверджує, що окупація несе лише репресії, насильство та загрозу життю для місцевих мешканців. Врятувати від незаконної мобілізації їх можуть лише воїни Збройних сил України.
Комментирование закрыто.