Хто воює проти України на Запорізькому фронті: ув’язнені, десантники та колаборанти

Як-то кажуть, ворога треба знати в обличчя. І якщо раніше, на початку вторгнення до нашої області, тут діяли різноманітні частини кадрової російської армії, то тепер ситуація повністю змінилася. Нашим воїнам протистоїть дивний конгломерат росіян, які уявляють собою конгломерат воєнних злочинців.

«Барсіки»

Одразу попередимо – під останніми маються на увазі не котики. Це загальна назва тих російських військових, що входять до складу номерних загонів БАРС (російською «боевой армейский резерв страны». На Запорізькому фронті воює декілька таких підрозділів, здебільшого вони зосереджені ближче до ділянки Роботине – Вербове.

За ідеєю, це повинні були бути резервісти, що заключили контракт. Однак, по факту це здебільшого підрозділи добровольців, які формувалися і набиралися вже навесні-влітку 2022 року.

Спочатку резервісти з БАРС не рівні права з військовослужбовцями-контрактниками. Без оголошення війни (а формально вона оголошена) вони вважаються цивільними. Щоб отримати виплати — 3 млн рублів по пораненню або 5 млн «гробових» — доводиться доводити, що вони дійсно були учасниками бойових дій.

Добровольці зазвичай укладають контракт півроку, який можуть продовжити згодом. Правовий статус бійців БАРС залишається невизначеним: формально вони приписані до однієї з військових частин, але при цьому не мають прав і привілеїв повноправних військовослужбовців.

Після закінчення договору доброволець знову стає звичайною громадянською людиною. Однак із виплатами там все доволі проблемно. Наприклад, питання оформлення статусу ветерана бойових дій їм ще не вирішено. Проте у разі загибелі чи поранення їм виплачують бойові виплати у повному обсязі.

Хоча і тут є нюанс: офіційна компенсація у разі смерті таких військових у два рази менша, ніж у добровольців-контрактників. Щоб отримати виплати 3 млн рублів за поранення або 5 млн «гробових», доводиться доводити, що вони справді були учасниками бойових дій. Тим не менш, ці загони продовжують воювати, хоча потік добровольців вже суттєво поменшав.

Ув’язнені

Іншим яскравим представником є підрозділи Шторм-Z. Вони здебільшого складаються з колишніх засуджених, яких звільнили під зобов’язання брати участь в активних бойових діях. Як не дивно, бойовий дух у таких підрозділах досить високий, вони відчайдушно обороняються і жорстко контратакують. Це пояснюється жорстокою дисципліною щодо них, та неможливості відступати. Також їм обіцяне звільнення по закінченню строку дії договору, але дожити до його кінцявдається небагатьом.

Тим не менш, навіть колишніх «зеків» забезпечують мінімальним набором спорядження.

Їх екіпірують стандартним «мобілізовочним» бронежилетом Модуль-Моноліт, каскою Колпак-20, великою кількістю гранат, та, звісно, автоматом чи кулеметом. Що цікаво: автомати здебільшого представлені новітнім АК-12, а не старими АК-74 та їх модифікаціями.

Росіяни ставляться до підрозділів з «зеків» як до росхідного матеріалу. Поранених бійців «Шторму» не надто намагаються евакуювати чи надавати їм допомогу.

Іронія долі: влітку 2022 року підрозділи «Шторм» формували здебільшого з найбільш мотивованих та підготовлених бійців, готових до штурмових дій. Зараз же їх комплектують з «зеків». Це добре ілюструє деградацію російської армії, що змушена зараз заповняти якість — кількістю.

Колаборанти

Свого часу окупаційна адміністрація оголосила про набір у так званий «батальон імені Судоплатова». Що цікаво, Судоплатов був уродженцем Мелітополя та радянським диверсантом, але на фронті він ніколи не воював. Вочевидь, більш достойної фігури для неймінгу у окупантів не знайшлося.

Добровольців запрошували на службу «у рамках системи територіальної оборони». Роботодавець обіцяв оклад 160 000 рублів плюс надбавку 8 000 на день за виконання спеціальних завдань на лінії бойового дотику. Також було обіцяно премії та держнагороди.

Нажаль, знайшлися серед мешканців області такі, які захотіли вступити в цей підрозділ. Але, вочевидь, їх виявилось небагато. Тому довелось доукомплектовувати його росіянами та декількома іноземцями (є декілька сербів). Доля ж самих зрадників показова. Свого часу жінка одного з них написала пафосний пост про те, що її чоловік прийняв рішення «защищать свой край». Вже наступного дня мешканець Кирилівки був вбитий, про що його дружина написала свій наступний пост.

Десантники

Підрозділи повітряно-десантних військ Росії майже завжди були на лінії зіткнення у Запорізькій області, так як і бригада спецназа ГРУ. Спецназ використовувався здебільшого як мобільний резерв або як штурмовий загін для відбиття втрачених позицій. Класичні операції у тилу противника російській спецназ тут проводити не може.

Щодо десантників, то протягом контрнаступу їх роль змінилася. По мірі вклинювання української армії в оборону супротивника, росіяни перекидали сюди все більше частин. Зрештою, майже всі підрозділи 76-ї дивізії зібрались на лівому фланзі Роботинського виступу. Саме звідти вони і намагаються постійно контратакувати, щоб повернути втрачені позиції.

Підрозділи десантних військ є найбільш серйозним супротивником. Туди росіяни намагаються відправляти найбільш підготовлених мобілізованих, також туди пріоритетно поставляються різноманітні озброєння. Також саме у частинах ВДВ першочергово масово з’явились і сумнозвісні «Ланцети», а також FPV-дрони.

Тим не менш, і якість цих частин теж падає. Більшість підготовлених офіцерів та сержантів вже вибула з строю. Зараз абсолютну більшість складають мобілізовані, або свіжонабрані контрактники та офіцери, випущені Рязанським училищем по пришвидшеній програмі. Так, вони воюють все одно краще за звичайну російську піхоту. Але попередній фльор «елітного» роду військ російський десант остаточно втратив. Рівно як і їх традиційний лозунг «Там где мы — там победа» вже не дуже відповідає дійсності. Українські воїни майстерно знищують усіх ворогів.