Фінські будиночки на запорізькій землі: звідки вони взялися?

Авторство в проектуванні житлових будинків із дерев’яних щитових панелей не можуть поділити між собою американські та канадські архітектори. У середині 20-х років минулого століття напередодні Великої кризи Америка відчувала грандіозне економічне піднесення, яке супроводжувалося будівельним бумом. Але як такі будинки потрапили до нашої області і чому їх називали «фінськими»?

Поява каркасних будинків в СРСР

Американські корпорації під час виходу з Великої депресії наймали армії робітників, яких треба було десь розселяти. Кам’яні казарми у місті будувати було дуже дорого та… конфліктно. Мешканці аристократичних кварталів у мегаполісах не хотіли терпіти біля своїх будинків скупчення «гігантських клоповників».

На допомогу прийшли архітектори, які розробили проекти житлових будинків за принципом дитячих кубиків. Кубиками виступали готові щитові конструкції, які можна було зібрати протягом місяця на готовому фундаменті.

Одночасно у США та Канаді виникли потужні фірми, які поставили на конвеєр виробництво доступного заміського житла. Буквально за кілька років американські міста обросли затишними робітничими селищами. Розвинена іпотека та корпоративне кредитування забезпечили мільйони американських сімей своїм будинком. Навіть після Великої кризи будівництво дешевого житла для робітників тривало ще цілий рік.

Через океан технологія збірного щитового будівництва перекочувала до Фінляндії. Тут, з невеликими удосконаленнями (стінним утеплювачем служили пенька та технічна вовна), вона стала популярною у рибалок та фермерів, які жили у важкодоступних районах країни. Перед війною тут з’явилася своя будівельна індустрія, яка поставила «фінські» будиночки на потік і поширила їх по всій Європі.

1944 року Фінляндія вийшла з війни. Країна підписала важкий мирний договір із СРСР. Крім поступки територій, фіни змушені були виплатити Радянському Союзу репарації в сумі 300 мільйонів доларів США. Ці гроші виплачувались як поставок товарів. Калькуляція виглядала так: 30% — металовироби; 40% — продукція суднобудування, 30% — лісоматеріали та… фінські будинки.

Не вдалося знайти відомостей про те, скільки всього фіни відправили своїх розбірних будинків до СРСР. Відомо, що щорічні платежі за репараціями склали для маленької країни величезну суму – 15% від ВВП, адже курс долара розраховувався за даними 1938 року. Фінляндія – єдина із країн-сателітів Німеччини виплатила все повністю.

1949 року грецьке судно «Кіклас» прибуло до Одеси та вивантажило дерев’яні конструкції фінських будинків. Почалося південне буття північних будов.

Розбудова фінських будиночків

Комплекти фінських будинків розподілялися по всій країні. Міста та села були зруйновані та житла катастрофічно не вистачало. Розбірні будівлі можна було зустріти у Смоленську, Новгороді, Харкові та Кривому Розі. Селища з дерев’яних щитів з’являлися у Москві, Ленінграді, Свердловську та Далекому Сході. Їхні сліди можна виявити в Таджикистані і в глухих соляних копальнях Киргизії. Вони були скрізь. Скільки будинків поставила маленька Фінляндія Радянському Союзу – не знає ніхто.

З’являлись вони і на запорізькій землі. Забудовували ними як міста, так і села. Наприклад, завод імені Кірова у Токмаку забудував такими будинками цілу вулицю. У них розселяли робітників заводу, а також, звісно, членів їх сімей.

У будинках зазвичай було дві кімнати – 14 і 18 квадратних метрів, коридор, пристойна кухня з пічкою. Є ще комірчина. За проектом це мала б бути ванна кімната, але на той час самих ванн не було (чи не всім вистачило), тож люди поробили там комірчини, або просто маленькі кімнатки.

Подальша доля

Такі будинки потім ще довго розбудовували. Поступово прибрали утеплювач із ганчір’я і засипали керамзит, потім міняли підлогу, а наступним кроком зазвичай вже було обкладання цеглою. Іноді перекривали дах і навіть прилаштували літню кухню. Все робили для того, щоб зробити будинок більш зручним та теплим.

Сьогодні видавати походження будинків можуть лише окремі ледь помітні деталі (нетипові конструкції дахів, віконних рам та інші подібні речі). Зрідка можна зустріти будиночки цього типу у первозданному вигляді.

Звісно, наразі подібне домобудування викликає посмішки. Але тоді треба було швидко дати багатьом людям житло. І сьогодні перед Україною постає та сама проблема, адже у сільській місцевості, зокрема і нашої області, багато будинків зруйновано. Відновити їх своїми силами мешканці не зможуть. Тому потрібна буде програма з швидкого будівництва.