Ця людина була дуже нетиповим депутатом, але позивний на фронті російсько-української війни він мав саме такий — «Депутат». Хоча перший позивний, який у нього був з 2014, був ближчим до Запоріжжя — «Хортиця». Про історію справжнього героя України та захисника Запоріжжя — читайте далі.
Герой народився 6 вересня 1980 року у селі Іванівці, що належить нині до Благовіщенської громади Василівського району Запорізької області України. Одразу поступити до вишу йому не вдалося, і спочатку В’ячеслав пішов служити до війська.
Протягом 1998—2000 років проходив військову службу у складі Збройних Сил України, служив у 1 Аеромобільній дивізії у м. Болград, військове звання – сержант. З 2003 року навчався у Запорізькому національному університеті.
15 жовтня 2004 року разом із іншим студентом історичного факультету, Сергієм Дідиком, був відрахований із Запорізького національного університету. Підставою для цього рішення стало вирок Орджонікідзевського районного суду. Суд визнав обох студентів винними у порушенні закону, а саме у тому, що вони закидали багнюкою рекламний щит з передвиборчою агітацією кандидата у президенти України Віктора Януковича.
Суд присудив кожному з них три доби арешту. Після цього, тодішній проректор ЗНУ Григорій Брехаря підписав розпорядження про їх відрахування з університету. 21 жовтня 2004 року сотні студентів, незгодних з цим рішенням, вийшли на акцію підтримки Сергія та В’ячеслава. Благодаря активній позиції студентів, викладачів історичного факультету та юристів, обох студентів було відновлено в університеті у грудні 2004 року. Допоки це рішення не було ухвалене, обидва студенти відвідували заняття «нелегально». А ЗНУ на довгі роки отримав погану славу чи не єдиного на всю країну вишу, з якого відраховують студентів за політичну позицію.
Закінчивши ВУЗ, він влаштувався на роботу у музейний комплекс «Хортиця». Спочатку працював екскурсоводом, але згодом перейшов до науково-дослідницької діяльності. Зайцев був справжнім патріотом Хортиці, і вкладав у цю роботу не тільки всі свої сили, але і душу.
Зайцев був активним учасником Майдану в Запоріжжі. Коли почалась мобілізація у 2014 році, він довго не вагався і відправився до військомату.
Потрапивши в склад 79-ї аеромобільної бригади, вояк відправився на адміністративний кордон з Кримом в район Чонгара. У травні йому наказали переміститися до Донецької області. На Донбасі десантник взяв участь разом із своїми бойовими товаришами у визволенні українських міст і сіл, пройшовши через сотні кілометрів бойових дій.
Особливо жарко було в Донецькому аеропорту. Він служив гранатометником. На початку жовтня у старому терміналі В’ячеслав отримав своє перше поранення. Ворожий танк активно атакував захисників. Наші бійці отримали численні ушкодження від його обстрілів. Щасливо, поранення В’ячеслава, отримане в ділянці живота, було незначним завдяки бронежилету. Ця рана не була смертельною, тому він відмовився від евакуації та продовжував залишатися в терміналі, виконуючи свої бойові обов’язки.
Зростання інтенсивності ворожих атак призвело до більшої кількості поранених. Обставини вимагали, щоб він, залишившись останнім з гранатометників, продовжував діяти самотужки. Він ліквідував кулеметні гнізда противника, які знаходилися на декілька десятків метрів від нього, заважаючи ворогові виступити. Навіть ватажок сепаратистів Моторола відзначав Зайцева та вимагав його негайного знищення, але нічого у ДНР-івців не вийшло.
Після отримання поранення В’ячеслав Зайцев провів ще тиждень в аеропорту, поки не пішов звідти разом із своїми бойовими товаришами-«кіборгами» в результаті ротації.
Через рік повернувся додому і розпочав свою діяльність у ролі депутата і науковця. Він став керівником інформаційного відділу Національного заповідника «Хортиця», де активно працював у сфері збереження та популяризації цього унікального об’єкта. Пізніше він очолив сектор «Кам’янська Січ», який присвячений збереженню пам’ятки національного значення, що ось-ось незабаром відновиться після звільнення від окупації.
Додатково, він був обраний депутатом міської ради Запоріжжя від партії «Європейська солідарність», де продовжував активно допомагати вирішенню міських питань та сприяти розвитку своєї громади. Згодом був безпартійним, членом фракції «Солідарність», головою постійної комісії міської ради з питань освіти, науки, культури, спорту, молоді та туризму. Обраний депутатом Запорізької міської ради від БПП “Солідарність”, не був членом жодної політичної партії. Входив у депутатську групу “Ветерани АТО”. Був одружений. Мав доньку Поліну.
Із початком повномасштабного вторгнення Владислав Зайцев був знов у лавах Збройних сил. Як резервіста першої черги, його викликали до війска ще напередодні війни. Він знов воював у складі 79-ї аеромобільної бригади на Донеччині. Нажаль, у цей раз військова вдача не була настільки схильна до запоріжця. 5 жовтня він загинув у бою.
На сесії міськради, що відбулася 12 жовтня 2022 року, було ухвалено рішення про перейменування вулиці у центрі міста на честь запорізького кіборга, який загинув 5 жовтня у бою за Україну, В’ячеслава Зайцева. Тепер його ім’я носить колишня вулиця Лермонтова – де ТЦ «Україна». Також герою надали звання «почесного громадянина міста Запоріжжя», посмертно.
