В часи бурхливого розвитку промисловості та машинобудування, коли Запоріжжя динамічно розширювалось завдяки потужним заводам, городянам лунали щедрі обіцянки від можновладців та їхніх поплічників.
Ще якихось десять років тому, за часів правління Євгена Анісімова, неофіційного «смотрящого» за містом, який, фактично, контролював його від імені напівлегальних угруповань, пов’язаних з місцевою владою, було запропоновано грандіозну реконструкцію Фестивальної площі – головної в обласному центрі.
Згідно з амбітним планом Анісімова, Запоріжжя мало отримати унікальний «антигравітаційний» фонтан на місці старої кольоромузичної споруди радянської епохи. Її неодноразово ремонтували, реконструювали з помпою й пишністю, але так і не довели до ладу.
У центрі амбітного проекту нового фонтану, не мав аналогів в Україні та Європі, мала бути гранітна куля значних розмірів. За задумом авторів, вона мала дивовижно ширяти в повітрі, підтримувана лише потужними струменями води, що б’ють знизу.
Однак, реалізація подібної задумки, включаючи запуск та експлуатацію, виявилась неможливою, принаймні в межах бюджету та можливостей міста. Це, ймовірно, не було враховано на етапі планування.
Незважаючи на несхвалення з боку фахівців, Євген Анісімов, завдяки своїй переконливості, домігся закриття діючого фонтану на Фестивальній та початку його реконструкції. На жаль, це рішення обернулося трагедією. Фонтан, який ніхто не бачив у його первозданному вигляді, ймовірно, вже ніколи не запрацює. За словами фахівців, апаратура, що відповідала за музичний режим фонтану, повністю вийшла з ладу. Старе обладнання здатне лише на безладне биття струменів води.
Таким чином, «супер-новинка», яку так і не побачили жителі Запоріжжя, закінчила свій шлях сумним фіаско. Замість грандіозної «гранітної кулі», що ширяє в повітрі, Запоріжжя отримало лише тінь колишнього фонтану.
У 1980-х роках Запоріжжя, як і багато інших радянських міст, переживало бум розвитку. Динамічно зростаюче населення, розширення промислових зон, зростання транспортних потреб – все це потребувало нових, ефективних рішень. Саме в цей час народилася амбітна ідея створення в місті власної системи швидкісного трамваю, або, як його тоді називали, «міні-метро».
За задумом проекту, місто мало отримати мережу підземних тунелів, що з’єднували б центр з віддаленими районами. Ця система мала суттєво розвантажити наземний транспорт, значно скоротивши час подорожей та полегшивши життя запоріжців.
Непередбачені геологічні умови, дефіцит будівельних матеріалів, бюрократичні перешкоди – все це призвело до затягування проекту та значного зростання його вартості. Водночас економічна криза остаточно його поховала. Однак, можновладці ніколи не забували включати в черговий генплан міста наявність міні-метро, є воно і зараз. Однак, враховуючи нинішні реалії, навряд чи цей проект таки буде втілено в найближчому майбутньому.
Історія будівництва мостів через острів Хортиця в Запоріжжі сягає коренями радянських часів. Ще у 1980-х Генпланом міста було передбачено зведення нової транспортної магістралі, яка мала б пройти через острів, з’єднавши два береги Дніпра. Цей проект передбачав будівництво двох мостів: одного через Старий Дніпро, а іншого — через Новий Дніпро. Однак, за «союзних» часів будівництво так і не почали.
Однак, реалізація цього амбітного задуму розпочалася лише у 2004 році. Будівництво йшло повільно, через численні проблеми, пов’язані з фінансуванням, корупцією, бюрократичними перешкодами та екологічними протестами.
Против будівництва мостів через Хортицю активно виступали громадські активісти та екологи, які стверджували, що це завдасть шкоди унікальній екосистемі острова.
В результаті, будівництво мостів було призупинено у 2009 році, а проект заморожено. Протягом наступних десяти років мости стали сумнозвісним довгобудом, який символізував собою корупцію та неефективність української влади.
Лише у 2020 році, після багаторічних переговорів та пошуку нового інвестора, роботи на мостах було відновлено. За новим проектом, мости будуватимуться за сучасними технологіями з мінімальним впливом на довкілля. Відкриття мостів було заплановано на 2022-2023 роки. Очікувалось, що вони значно розвантажать транспортне навантаження на центр міста та сприятимуть розвитку туризму на Хортиці.
Першу чергу здали буквально перед початком повномасштабного вторгнення. Другу чергу добудувати завадила війна.
Комментирование закрыто.