Нещодавно стало відомо про збільшення кількості підприємств стратегічного значення в Запоріжжі. Запорізький автомобільний завод (ЗАЗ) – легендарне підприємство як для українського, так і для радянського автопрому. Як завод, що щорічно випускав сотні тисяч автомобілів, пройшов шлях від створення декількох моделей «народних автомобілів» до зупинки конвеєрів? Які фактори зумовили останні зміни?
Запорізький автомобільний завод має найдовшу історію виробництва автомобілів в Україні, яка бере початок у далекому 1863 році. Спочатку завод належав голландцю Абрагаму Коопу і спеціалізувався на виготовленні сільськогосподарських машин.
Після приходу комуністів підприємство націоналізували і майстерні Коопа об’єднали під назвою «Комунар». Завод продовжив виробництво сільгосптехніки, і саме на його потужностях у 1927 році було випущено перший в СРСР зернозбиральний комбайн.
У середині 1950-х років компартія вирішила запустити виробництво «народного автомобіля». Для радянської промисловості створення автомобіля було складним завданням, тому інженери скопіювали вже існуючу модель.
В якості основи взяли італійський Fiat 600, адаптували його до радянських умов, і 22 листопада 1960 року з цехів заводу «Комунар» зійшов перший «Запорожець» – ЗАЗ-965. Ця дата стала початком не лише українського автопрому та історії бренду «Запорожець», а й цілої епохи в автомобілебудуванні.
«Горбатий» став популярним завдяки відносній надійності та доступній ціні (1 800 рублів або 20 середніх зарплат). Радянські споживачі не мали великого вибору, тому були раді можливості придбати власний автомобіль.
«Запорожець» мав свої недоліки, такі як низька комфортабельність, маленький об’єм багажника та перегрівання двигуна в спеку, тому на заводі розпочали розробку нової моделі – ЗАЗ-966. Дешевизна та надійність залишалися, але сам автомобіль пройшов значні зміни. Інженери переробили дизайн, що призвело до збільшення місця у салоні та багажнику, вдосконалили підвіску та підвищили потужність двигуна.
ЗАЗ-966 також став «народним автомобілем», випускався у період з 1966 по 1972 рік з різними модифікаціями. Йому на заміну прийшов покращений ЗАЗ-968, який продовжили виробляти аж до 1994 року. З конвеєра Запорізького автозаводу зійшли понад три мільйони «Запорожців». Це, звісно, може здатися невеликою цифрою для СРСР, але в порівнянні з виробництвом «Москвичів», кількість останніх становила лише 800 тисяч.
Останньою автівкою, розробленою на заводі в часи СРСР, стала «Таврія» (ЗАЗ-1102). Вона стала першою радикально новою моделлю для ЗАЗу після «Запорожців», особливо за розташуванням двигуна.
Перші серійні моделі «Таврії» зійшли з конвеєра у 1987 році і коштували 5 тисяч рублів. Хетчбек був типовим для того періоду: нічого особливого або привабливого, але не гірше за інші. Його перевагами були низька ціна, надійна підвіска та економічне споживання пального (4,6 літра на 100 кілометрів на шосе). Серед недоліків – схильність кузова до корозії та не дуже висока якість електрообладнання.
«Таврія» навіть експортувалася. За кордоном вона, як і інші радянські автомобілі, продається за демпінговими цінами під гаслом «новий автомобіль за ціною вживаного». Однак це не дало бажаних результатів. Згодом автомобіль був дороблений, з’явилися нові варіанти. Наприклад, пʼятидверний універсал «Дана», пікап і навіть експериментальний кабріолет. Ці машини навіть в раллі приймали участь!
Проголошення незалежності України було відзначено на заводі ЗАЗ із «Запорожцем» ЗАЗ-968М та новими «Тавріями». На початку свого існування підприємство було лідером на автомобільному ринку. Однак дві події стали причиною поштовхів, які змінили його становище.
Перша – криза 1992-1993 років, коли більшість громадян не могла собі дозволити власний автомобіль, навіть вітчизняний, тоді як багатші переважно обирали західні моделі.
Друга причина – поява автосалонів. Україні почали відкриватися філії іноземних автовиробників, що призвело до зростання обсягу імпортованих автомобілів, тоді як вітчизняний автопром втрачав свої позиції.
З метою підтримки вітчизняного виробника уряд України в 1991 році прийняв рішення ввести заходи підтримки. Завод отримав перші переваги: імпортні автомобілі були обкладені додатковим митом у розмірі 25% від їх вартості.
Спроби держави надати допомогу заводу не виявилися успішними. У 1994 році президент Леонід Кравчук видав указ щодо підтримки підприємства: нові автомобілі ЗАЗ-968М були звільнені від ПДВ, а для «Таврії» цей податок істотно скоротили. Проте падіння продовжилося. Завод втратив оборотні кошти і опинився у борговій ямі.
У 1997 році держава анулювала понад 20 мільйонів доларів податкового боргу ЗАЗу та ще 500 тисяч доларів за німецькою кредитною лінією. Однак і це не допомогло. За чотири роки, з 1994 по 1997, випуск автомобілів на заводі знизився в 11 разів – з 90 тисяч на рік до 7 тисяч. Стало очевидно, що без допомоги інвестора підприємство не зможе вижити.
Запорізький завод в той час привертав увагу відомих світових гравців. Найпривабливішими варіантами виглядали співпраця з Fiat та General Motors, але, як повідомляли ЗМІ, «було очевидною спробою свідомо обмежити список можливих претендентів». Конкретніше кажучи, створити режим найбільшого сприяння південнокорейській корпорації Daewoo.
Важливою частиною угоди було те, що якщо для ЗАЗу було важливо збільшити власне виробництво, то Daewoo було потрібне лише розширення ринку збуту. Уряд Павла Лазаренка вирішив співпрацювати з корейцями: 50% належали Україні, 50% – корейцям.
Спочатку проект спільного українсько-корейського підприємства вражав масштабами: інвестиції сягали 1,3 мільярда доларів, що було рекордною сумою навіть на той час. Згодом цю суму суттєво скоротили до 150 мільйонів доларів.
Півзаводу було передано корейській стороні без жодних додаткових умов. Офіційною платою за це стали інвестиції та взяті на себе зобов’язання.
Зобов’язання ці включали:
Завдяки активній лобістській діяльності корейської сторони українським парламентаріям вдалося ухвалити закон, що звільняв вітчизняних автовиробників (на той час єдиним був «АвтоЗАЗ-Деу») від сплати мита й ПДВ на імпорт комплектуючих, податків на доходи та землю. На вживані авто, навпаки, було накладено високі мита й акцизи, що зробило їх імпорт невигідним. Крім того, було введено заборону на ввезення авто, вік яких перевищував вісім років.
Окрім головного заводу в Запоріжжі, було налагоджено великовузлове збирання моделей Lanos, Nubira та Leganza в Чорноморську (на той час – Іллічівськ). Ці автомобілі, окрім емблеми Daewoo, пишалися ще й написом «Made in Ukraine».
Насправді, щоб зібрати автомобіль в Іллічівську, його везли з Кореї в готовому вигляді до Болгарії, де розбирали на складові: знімали двигун, мости, бак, а потім морем перевозили в Україну і вже тут збирали. Чому ж така схема? Відповідь криється в законодавстві того часу: ввезення таких комплектів звільнялося від сплати мита та ПДВ. Таким чином, ввезення авто в розібраному вигляді значно знижувало його кінцеву вартість.
Незважаючи на всі зусилля, спільне підприємство з самого початку виявилося нерентабельним. У розпал кризи 1999 року керування держпакетом акцій було доручено компанії «УкрАВТО», яку очолював Таріел Васадзе.
2002 рік став переломним для заводу. За дивних обставин державну частку акцій придбала «УкрАВТО». Того ж року Daewoo опинилася на межі банкрутства. Її корейські активи викупив концерн General Motors. Їх український бізнес не зацікавив, тому частка корейців перейшла до невідомих швейцарців. Як згодом з’ясувалося, це була підставна компанія, за якою ховалося «УкрАВТО». Таким чином, держава остаточно втратила контроль над своїм автомобільним підприємством.
Поступово на заводі розгорталось виробництво Lanos’ів та інших машин, однак ступінь локалізації всіх інших моделей залишався невеликим. Однак, виробництво головної моделі розгорталось і далі. Все було добре приблизно до 2008 року, коли сталась нова фінансова криза. З неї завод так повноцінно і не зміг вибратись, тим більше що моделі авто, які він випускав, майже не змінювались, а ціна тільки зростала. Зрештою, масовий завіз «євроблях» остаточно поховав попит на запорізькі машини.
З 2017 року справи на ЗАЗі пішли кепсько. Виробництво авто фактично припинилося, а штат скоротився до 1200 осіб. Ці люди грали роль справжніх універсалів, поєднували в собі навички зварювальника, маляра та збирача. Завод тримався на плаву завдяки випуску невеликих комерційних напіввантажних авто, автобусів та тракторів.
Проте в 2020 році з’явилася іскра надії. У Запоріжжі розпочалося збирання кросовера Renault Arkana. Знову ж таки, з машинокомплектів, але вже не для економії податків, а через постачання з Росії.
Від французького в цій моделі було хіба що ім’я. Renault Arkana виготовлялися на російському заводі «АвтоВАЗ», де мала частку французька група. Звідти ж постачалися комплекти для збирання на ЗАЗі й автомобілів марки Lada, обходячи таким чином обмеження. Українські дилери з радістю їх продавали. Все це тривало до повномасштабного вторгнення росіян, після цього збірка автомашин припинилася.
Що з тих пір відбувається на заводі — невідомо. Деякий час там зберігали гуманітарні вантажі, які не змогли передати на тимчасово окуповані території. Говорити про якусь можливість збірки військової продукції на ЗАЗі важко, адже по-перше там вже давно не було якогось виробництва, а по-друге, станочна база там та що була, явно не підходить для військової техніки.
Втім, це не заважає росіянам регулярно наносити ракетні удари по території заводу. А от нещодавно завод визнали таким, що є стратегічним і критичним для функціонування держави. Що за цим ховається — поки що невідомо, однак залишається сподіватись що запорізьке підприємство ще згодиться державі для перемоги.
Комментирование закрыто.