Спроби атак росіян на Запоріжжі: що це і чого чекати

Останніми тижнями значно почастішали спроби російських окупаційних військ завдавати ударів по українським силам вздовж лінії фронту в напрямку Запоріжжя. Вони намагаються тиснути, просуваючись невеликими групами, десь із бронетехнікою, десь із групами піхоти.

Судячи з усього, основний їхній розрахунок – знайти слабкі місця в українській обороні, продавити її десь локально. Особливо помітно це в районі Оріхова, Роботиного, а ще ближче до кордону з Донецькою областю. Там вони пробують зайти то з одного боку, то з іншого, ніби шукають, де можна зачепитися.

Що відомо на цей час (але без розкриття військових таємниць)

Про пожвавлення бойових дій на запорізькому напрямку заговорили з березня 2025 року. Спочатку це були чутки та повідомлення у різноманітних Telegram-каналах, які асоціюються або з російськими військами, або з українськими військовими. Вся інформація давалась без деталей, говорилось лише про бої в районі населеного пункту П’ятихатки, який вдалось зайняти українським військовим ще влітку 2023 року в ході контрнаступу. Нажаль, досягти чогось більшого тоді так і не змогли, якщо не рахувати просування в напрямку Роботиного.

Але повернімося до сьогодення. Перша конкретика з’явилась у другій половині березня. 17 березня 2025 року російське міноборони заявило про просування своїх сил у районі села Степове та його захоплення. Степове розташоване менш ніж за 50 км на південний схід від міста Запоріжжя.

Російські джерела стверджували, що їхні війська прорвали українські лінії оборони, а також увійшли до сусіднього села Малі Щербаки. Українське командування не підтверджувало втрату Степового, але зазначило, що в районі Степового та Лобкового тривають запеклі бої, і українські сили відбили кілька атак.

Сили росіян, які діють на даному напрямку

Поки що відомостей про те, що росіяни перекинули на запорізький напрямок якісь нові сили – не надходило. Навіть самі окупаційні інформаційні ресурси пишуть про те, що бої ведуть ті самі частини, які дислокувались на нашій ділянці фронту і раніше. Зокрема, відзначається активна бойова наступальна робота двох десантно-штурмових полків 7-ї гвардійської дивізії ВДВ, а також штурмових рот 19-ї мотострілецької дивізії 58-ї загальновійськової армії на лінії бойового зіткнення від річки Дніпро та до селища Нестерянка.

Таким чином, підрозділи російського угрупування “Дніпро” штурмують Щербаки та Малі Щербаки на захід від Оріхова, а також населених пунктів Степове та Кам’янське на Степногірському напрямку фронту. Метою даних дій армії Росії можна назвати охоплення Оріхова із заходу з подальшим порушенням логістичних ланцюжків Збройних сил України, а також просування в напрямку Степногірська. Росіяни задіяли всі підрозділи вищеперерахованих дивізій, далі в бій Оріхова стоять частини 42-ї мотострілецької дивізії, але ці рашисти не настільки активні, як їх колеги.

Які у росіян перспективи і чи йдеться про прорив до Запоріжжя

Давайте разом подивимось на мапу. Звісно, позиції, чисельність та наміри наших військ ми детально розглядати не будемо, адже не треба допомагати ворогу. Втім, будемо виходити з загальновідомих фактів, а саме того що на Запорізькому напрямку починаючи з осені 2023 і далі почали зводити додаткові укріплення, на додачу до тих що вже існували тут з початку повномасштабного вторгнення.

Втім навіть на мапі помітно доволі складний для наступу нерівний рельєф. Це показує те, що росіяни не можуть тут розраховувати на стрімкі заїзди бронетехнікою, які вони проводили під час своїх контрнаступальних дій в Курській області та штурмових дій в Донецькій області. Тут вони змушені діяти маленькими групами піхоти, поступово пробуючи «прогризати» оборону українських військ.

Звісно, при такій тактиці розраховувати на глибокі прориви окупантам не доводиться. Немає на цьому напрямку і якихось доріг, якщо не рахувати трасу через Кам’янске. Але і там дорога знаходиться під вогневим контролем Сил Оборони, йде через одні з найвищих точок на цій ділянці фронту і ніяк не підійде для стрімких ривків штурмових груп.

Але звісно, все вищеперераховане не означає що українським військовим на цій ділянці буде просто чи легко. Перевага росіян у вогневих можливостях створює справжнє пекло на позиціях, ускладнено захід та вихід на передову, а по укріпленнях кожного дня летять російські керовані авіабомби. Тож втримувати оборону в таких умовах справа нелегка, і іноді певні позиції все ж доводиться залишати через те, що вони буквально зруйновані.

То що ж реально можуть спробувати зробити росіяни?

Останнім часом відмічається перекидання через Маріуполь нових колон ворога, які очевидно повинні підсилити наступаюче угрупування. Знов-таки, мова не йде про потужні з’єднання, адже поки що ворог вважає за більш пріоритетні для себе бої в Донецькій області та спроби пролізти на Сумщину. Основні штурмові зусилля спрямовані саме туди, адже росіяни не полишають надій підійти до адміністративного кордону Дніпропетровської області, хоча поки що вони не можуть вирішити завдання захоплення Покровська і доволі далекі від цього.

Але при умові продавлювання української оборони росіяни можуть повторити свою тактику, яка принесла їм успіх в Курській області. А саме вийти на дальність вогневого контролю, зокрема дронами на оптоволокні до траси на Оріхів, чим вкрай ускладнити постачання нашого угрупування на цьому рубежі, одночасно посиливши тиск безпосередньо на Оріхів.

При умові фактичного перекриття підвізного шляху та пов’язаних з цим ускладень, ворог цілком може очікувати відходу наших військ з Оріхова, скоріш за все це, або прорив до Степногірська по прямій і є його максимальними цілями. Втім і для їх досягнення йому треба подолати серйозний спротив українських бійців, що спирається на цілу мережу укріплень.

Певні проблеми української оборони

Щоправда, до самих укріплень є питання. Іноді вони побудовані без урахування рельєфу та сучасних реалій війни, зокрема знаходяться в полях, а не в посадках. Зараз тримати оборону на відкритій місцевості майже нереально через постійну загрозу з повітря у вигляді дронів зі скидами чи дронів-камікадзе різного типу. Тому нерідко буває так, що побудована військово-цивільними адміністраціями лінія не використовується саме через вищевказані причини, а бійці власноруч копають собі позиції в посадках.

Тим не менш, незважаючи на певні недоліки, лінія оборони ЗСУ на Запоріжжі залишається на даний момент цілком стабільною, а ситуація – контрольованою. Слід також враховувати, що в контексті американсько-російських переговорів, що мають нібито «закінчити війну», російські наступальні дії можуть бути спрямовані на посилення власних позицій перед дипломатичними консультаціями.

Захоплення навіть невеликих ділянок у Запорізькій області може використовуватися потім Путіним як аргумент у переговорах. Як би там не було, оборонці Запорізької області налаштовані не дати окупантам жодного шансу на захоплення нових територій на Запоріжжі, і поки що їм це цілком вдається. Швидкого прориву військ противника на нашій ділянці вже очевидно не буде.

Що ж до імовірного підсилення ворожих сил новими частинами, то це процес не швидкий і зробити його непомітним важко. Також слід врахувати і те що вільних резерів у ворога не так вже й багато. Поки що основні сили ворога, що діяли на Курщині, там і залишаються, або перекинуті в район Белгородщини. Таким чином, боятись запоріжцям поки що варто ракетних та дронових атак, але не наступу росіян.