Обстрілами прифронтових територій Запорізької області важко хоч когось здивувати. Російські варвари постійно знищують житло, інфраструктуру та самих запоріжців. Але певний час звикнути, що ворог буде навмисно наносити удари по виключно цивільним об’єктам було доволі важко.
Це місто з перших днів опинилося на вістрі ворожих атак. Перші спроби захопити Оріхів окупантам не вдалися, і вони змушені були перейти до оборони. Натомість, росіяни застосували свою улюблену тактику, якою вони користуються вже десятки років по всьому світу — масовані авіаційні та артилерійські удари по цивільним об’єктам міста.
Через рік повномасштабної війни в Оріхові не залишилось жодної вцілілої будівлі. Були серйозні проблеми з зв’язком, обігрівом, продовольством. Основне навантаження несли різноманітні волонтерські організації.
Потрібно було створювати централізовані пункти видачі харчування та іншої допомоги мешканцям міста. Особливо страждали пенсіонери, бо зазвичай це люди які дуже залежать від чужої допомоги, а в умовах війни все це стало, нажаль, ще актуальнішим. Один з гуманітарних центрів допомоги було розміщено в приміщені міської школи №3. Так само тут працював і пункт незламності.
Завдяки йому десятки оріхівців могли дізнатись новини, хоч трохи зігрітись в холодну пору року, так отримати необхідну їжу або медикаменти, якісь теплі речі тощо. Щодня центр відвідувало доволі багато, як за мірками тогочасного Оріхова.
9 липня 2023 року один з російських літаків Су-34 скинув кориговану авіаційну бомбу, яка влучила точно в будівлю школи №3. На щастя, у той час в будівлі не було відвідувачів. Працювали лише волонтери, їх було семеро. Як пригадує керівник центру, її врятувала… собака з прізвиськом «Перемога»:
Після попередження про небезпеку довелося спуститися в підвал, де у нас була дитяча кімната. Всі жінки перебували там. Під час першого удару вибило світло, і мені довелося вийти за своїми речами. Чому я тримаю цю собаку на руках? Напевно, вона врятувала мені життя, бо залишилася в дитячій кімнаті. Я взяла свої документи та паспорт і повернулася до неї, бо вона дуже боялася, і підняла її на руки. Деякі люди з дитячої кімнати вийшли. Я вважаю, що якби я в той момент була в іншому місці, то майже напевно не залишилася б живою, бо вибратися з-під завалів було майже неможливо, — згадує пані Любов.
Опритомнівши після атаки авіабомбами, вона почала допомагати передавати поранених людям медикам та рятувальникам через вікно, адже виходи з підвалу були завалені уламками.
Я вижила, а поряд зі мною загинули мої друзі, волонтери, колеги. Є відчуття, що можна було щось сказати чи зробити, щоб усі залишилися живі, але, на жаль, так сталося… Це викликає біль і жах. Дякуючи Господу Богу, того дня не було містян, які зазвичай приходили до нас по допомогу. У приміщенні були лише волонтери. Це був початок другої години, зазвичай у цей час тут багато людей і в їдальні, — ділиться жінка.
Внаслідок цієї атаки жінка отримала контузію, її здоров’я погіршилося, і вона виїхала в Запоріжжя. Вона розповідає, що після руйнування Пункту незламності з Оріхова виїхало багато людей. Зараз у місті залишилося близько 700 осіб, хоча до вторгнення було понад 14 тисяч.
Звісно, росіяни завдавали прицільно удару саме по цій будівлі. Вони чудово знали куди б’ють, адже їх розвідувальні беспілотники майже цілодобово висять над містом. Тому розташування пунктів незламності, волонтерських центрів тощо їм відомо давно і беззаперечно.
Так само прицільно росіяни били по всіх лікарнях та пунктах надання допомоги в місті. Це були одні з перших їх пріоритетних цілей в Оріхові. Удари були дуже влучними і залишил мешканців без жодних шансів на медичну допомогу. Тому і удар по волонтерському центру аж ніяк не був випадковим.
Як ми вже говорили, прицільні удари по центрах надання допомоги тільки прискорили виїзд мешканців. Але, нажаль, і досі в Оріхові є люди, яким банально нікуди їхати. Вони і досі потребують допомоги. Волонтери і держава намагаються її надавати, але в таких умовах вона доволі обмежена. Залишається лише сподіватись, що поставки озброєння від країн-партнерів допоможуть нашим захисникам відігнати росіян куди подалі.
Комментирование закрыто.