Нажаль, зараз в Україні вдосталь міст, що зникають. Степногірськ Запорізької області незабаром може зовсім спорожніти – тут немає газу, ні тепла, ні роботи для місцевих жителів. Розташована в містечку шахта з видобутку марганцевої руди – до речі, єдина в області – занедбана. До того ж, місто опинилось під обстрілами.
Населений пункт, з погляду економічного зростання, міг і мав стати лідером у Союзі. Цікаво, що певний час саме до того й йшов. Історія Степногірська почалася з відкриття геологами на початку 80-х років, багатого родовища марганцю, що неподалік населеного пункту Сухоіванівка Василівського району Запорізької області.
Позначені запаси з корисними копалинами були найбільшими у Європі. У зв’язку з цим, всього за 2 роки було відбудовано найбільші шахти з видобутку сировини, а, разом з ними, і саме селище. На початку 90-х років у Степногірську налічувалося близько 9 000 жителів, які прибували сюди з різних куточків Радянського Союзу у пошуках високих заробітків.
На жаль, у період розпаду та перебудови, нова українська влада практично припинила всіляку підтримку марганцевої промисловості у селищі. Поступово, стрімке зростання змінилося розрухою. Погіршуючим чинником стала розробка нового родовища з іншого боку Каховського водосховища у місті Марганець.
Існує легенда, що у 90-х роках шахти були продані якійсь американській компанії, яка, побоюючись конкуренції на світовому ринку, просто законсервувала виробництво. Сьогодні за родовище ведеться млява боротьба між провідними кланами олігархів. Особливий інтерес до видобутку марганцю в Степногірську виявляють китайські партнери, які готові інвестувати у виробництво понад 1 мільярд доларів. Але, на жаль, реалії ж такі, що безробіття в колись перспективному селищі становить до 80-85%.
Безробіття, згідно з різними даними, тут становить від 60 до 90 відсотків, що робить цей населений пункт одним із найдепресивніших в Україні. У Степногірську немає ні опалення, ні газу. Холодна вода подається за розкладом – водогін був побудований у 80-х як тимчасовий, а тому його нинішній стан не дозволяє експлуатувати комунікації на повну потужність. Шахти поряд із містом законсервовані, залізнична гілка, що веде до них, розібрана.
Степногірськ розташований на південному сході України, у степовій зоні. Клімат тут помірно континентальний, з жарким літом та холодною зимою. Середня температура січня становить -4°C, а липня — +25°C. Опадів протягом року випадає близько 450 мм. Містечко оточене мальовничими степами та водними просторами Каховського водосховища, що розташоване відносно неподалік. Однак, з риболовлею тут проблематично, а саме місто знаходиться відносно в бік від траси на південь. Втім, останнім часом тут стало не до розваг.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, мирне життя багатьох українських міст та сіл було зруйноване. Степногірськ, розташований відносно недалеко від стаціонарної лінії фронту, опинився у положенні прифронтового міста з усіма витікаючими з цього наслідками.
Через обстріли та бойові дії тисячі жителів Степногірська були змушені покинути свої домівки та стати вимушеними переселенцями. Ті, хто залишилися в селищі, живуть у постійному страху за своє життя. Через пошкодження інфраструктури вони зіткнулися з дефіцитом їжі, води, ліків та інших першочергових потреб.
Обстріли Степногірська призвели до значних руйнувань. Багато житлових будинків, шкіл, лікарень та інших соціальних об’єктів було пошкоджено або зруйновано. Зруйновано також інфраструктуру містечка, що ускладнило життя людей. Місто неодноразово потрапляло під удар РСЗВ, а віднедавна і корегованих авіабомб.
Важливо пам’ятати, що війна в Україні триває, і Степногірськ, як і багато інших українських міст, все ще перебуває під загрозою обстрілів. Український народ мужньо бореться за свою свободу та незалежність, і ми віримо, що Україна обов’язково переможе у цій жорстокій війні.
Що ж до майбутнього міста, то можна стверджувати що у будь-якому разі воно точно не буде райдужним та позитивним. Адже про запуск роботи шахти вже можна і не мріяти, а відновити зруйновані будинки буде вкрай важко та коштовно. Тому навіть якщо фронт вдастся посунути кудись подалі, навряд чи справи в Степногірську стануть на краще. Місту однозначно буде потрібно якесь містоутворююче виробництво, де могли б працювати люди.
Комментирование закрыто.