Сьогодні ми згадаємо, як місто пережило перший день повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. У цей день багатьом з нас було страшно, але дуже скоро стало ясно, що вже ніколи не буде соромно. Запоріжжя показало, що не буде скорятись російській навалі.
Приблизно с 4 до 5 ранку ті запоріжці, хто не спав, прокинулись від гучних вибухів з боку аеропорту міста. Це були «прильоти» від російських ракет морського та повітряного базування, а також сліди роботи української ППО. Спочатку не було чутно сигналів повітряної тривоги. Водночас всі могли побачити звернення президента Росії, у якому він оголосив про проведення так званої «спецоперації».
Окрім цього, росіяни завдали і авіаційних ударів по об’єктах на території міста. Деякі запоріжці побачили один, деякі – два російських літака. Вони відрізнялись характерним забарвленням та знаками розрізнення у вигляді червоних зірок на крилах. Один з них бачили на дуже низькій висоті, вочевидь, росіяни так намагались уникнути потрапляння на радари української ППО.
Через деякий час над містом з’явилась і наша авіація. Пара літаків зробила коло над південно-східною частиною міста і пішла у бік аеродрому. Проходили літаки доволі низько, трохи вище багатоповерхівок. Однак у тих, хто їх бачив, це викликало гарні відчуття.
Люди почали прокидатись, когось будили будильники, а когось – телефонні дзвінки від родичів. Звісно, перші новини були шоком, оскільки мало хто вірив у те, що повномасштабне вторгнення таки почнеться, але воно таки сталося.
Перші неприємні «сюрпризи» чекали на людей в супермаркетах та на АЗС. По-перше, були деякі проблеми з терміналами. По-друге, більшість банків не дозволяла робити покупки за кредитні кошти, тільки за власні. Іноді навіть висіли об’яви: «Тільки готівка». Працював із кредитними коштами тільки «Приватбанк».
Ця обставина, а також величезна кількість попиту, призвела до гігантських черг на АЗС, навіть на тих, де до того не спостерігалось великого попиту. Люди заправляли повний бак, дехто ніс ще і каністри. В супермаркетах спостерігалась схожа картина. У деяких дуже швидко розібрали усі крупи та консерви, залишався хіба що рис, яким були завалені усі полиці.
Волонтерського руху 24 лютого ще майже не було. Працювали тільки ті організаці,ї, які існували і до того. Масштабна хвиля людської допомоги почала зорганізовуватись вже трохи пізніше, у наступні дні.
У перший день дзвінки від військоматів почали з’являтись приблизно о 9-10 годині ранку. Однак вже і до цього часу сотні запорізьких чоловіків (і жінок теж) почали з’являтись біля територіальних центрів комплектування. Серед них були як ті, хто колись приймав участь в АТО або мав досвід військової служби, так і ті, хто до того жодного разу не тримав у руках зброї.
У перші дні деяких людей «розгортали» додому. Військо потребувало перш за все фахових військових, тих яких не треба було додатково навчати. Тих, хто не мав досвіду служби, або мав якісь обмеження по здоров’ю, тоді відправляли чекати своєї черги.
Однак спостерігались і суттєві проблеми. Майже не було інформування населення про подальші дії. Рекомендовано було тільки не розповсюджувати фейки та підтримувати інформаційну гігієну, не панікувати. Однак цього було замало. Виконуюючий обов’язки мера Куртєв звернувся до громадян із закликом зберігати спокій, було опубліковано карту укриттів.
Ближче до вечора було об’явлено, що в місті вводять комендантську годину. У перший день вона почалася з 22 години і тривала до 6-ї ранку.
Панічні слухи все ж розповсюджувались. Хтось вже бачив «тигри» на кільці на Космосі, комусь сказали шо російські танки ввечері будуть в Запоріжжі, розказували про ДРГ та десантників… Втім, на щастя, все це виявилось фейком. Попереду було багато днів важкої роботи, ударів ворога і гірких втрат. Але Запоріжжя тримається і є гідним форпостом у битві з ворогом.
Комментирование закрыто.