В Запоріжжі, хоч і повільно, але продовжується просування в процесі декомунізації та дерусифікації. Нещодавно ще декілька вулиць змінили свої назви, одна з них – колишня вулиця Новокузнецька у Південному мікрорайоні.
Вулиця з’явилась в Запоріжжі відносно нещодавно, а саме у 1980-х роках. Тоді якраз йшло повним ходом будівництво нового мікрорайону, що у подальшому отримав неформальну назву «Піски», оскільки був побудований на намивному піску.
Новокузнецька стала центральною вулицею майбутнього району. Більше того, за першопочатковими планами це мала бути взагалі не вулиця, а проспект, оскільки район планувався набагато більшим, аніж вийшов по факту.
Назву обрали теж зовсім не випадково. Ще за часів Другої світової до Новокузнецька евакуювали частину запорізьких заводів, де вони продовжували роботу. З тої пори зв’язок між підприємствами зберігався постійно. Запорізький металургійний комбінат та Кузнецький металургійний комбінат розпочали соціалістичне змагання на початку 1980-х, результатом якого став регулярний обмін делегаціями — насамперед культурними, між Запоріжжям та Новокузнецьком. Саме з цих причин і з’явилась у нас Новокузнецька вулиця.
Згодом товариські «відносини» з російським містом продовжились. У 1997 році навіть уклали про це офіційний документ. Свого часу навіть делегація з Запоріжжя їздила до росіян на їх День міста. Здавалося, що так буде довго.
Вперше про те, що назву вулиці можна було б і змінити, заговорили у середині «нульових», за президента Ющенка. Проте, тоді такі пропозиції сприймались хіба як щось маргінальне і не більше того. Перейменувати вулицю тоді хотіли в «Новоковальську», буквально переклавши назву.
Втім, дуже швидко цю ідею покинули. Питання довго не підіймали, аж до 2014 року. Це легко пояснити: після перших хвиль українізації від Ющенка все швидко зійшло до «нуля». А за часів Януковича наша держава взагалі у показовій дружбі з росіянами перевершувала місцями навіть Білорусь. Доходило навіть до того, що збирались видати спільний підручник з історії, що вже казати про якісь вулиці.
З 2014 року стояло питання про перейменування вулиці. Були у цього рішення як прибічники, так і противники. Перші казали про те, що потрібно якнайскоріше позбутись усього, що хоч якось пов’язує з державою-агресором. Другі наполягали на тому, що не є важливим як вулиця назвивається, головне як вона виглядає і що на ній знаходиться. До того ж, перейменування «потягне» за собою додаткові витрати, і створить незручності для мешканців – документи на майно, нерухомість, власні документи тощо.
Зрештою, перемогла друга точка зору, тим більше що більше уваги приділяли саме декомунізації, а не дерусифікації. У 2021 році з’явилась чергова ідея. Тоді було запропоновано переназвати вулицю на честь Степана Кравчуна – багатолітнього директора АвтоЗаЗу. Мешканці вулиці виступили проти цієї ініціативи, як і раніше мешканці вулиці Північнокільцевої, яку теж хотіли свого часу перейменувати на честь Кравчуна. Ще невідомо, чим би все закінчилося, але почалась повномасштабна війна з Росією, і стало однозначно зрозуміло що «російським» назвам в Запоріжжі залишилося недовго.
40-річний підполковник із Шепетівки Володимир Українець загинув 29 листопада 2022 року в Запорізькій області внаслідок мінометного обстрілу. Він був досвідченим захисником, адже воював за цілісність України, ще коли світова спільнота боялася називати нахабну збройну агресію росії війною.
Після школи він розпочав свою кар’єру в ДСНС. По завершенні Кам’янець-Подільського вищого навчального закладу Володимир працював у «Службі порятунку». Далі життя закинуло його у Запоріжжя, де він і облаштувався, одружився. З 2016 року служив в підрозділах СБУ. Після 24 лютого Володимир знову повернувся на війну у складі тактичної групи вогневої підтримки.
Рапорт про загибель героя звучав так: «29 листопада 2022 року під час проведення оперативно-бойового заходу в районі населеного пункту Білогір’я Пологівського району Запорізької області, метою якого було виявлення особового складу, техніки та позицій противника, військовослужбовець ефективно коригував артилерію ЗСУ по силам та засобам ворога, подавляючи вогневі точки та завдаючи цим втрат його живій силі. Під час масованого авіаційного, артилерійського обстрілу та неодноразового прямого влучання в закриту позицію, з якої здійснювалося коригування, підполковник Володимир Володимирович Українець отримав поранення несумісні з життям, виконавши бойове завдання, захищаючи суверенітет та незалежність своєї Батьківщини».
Герой — це не просто фігура мови. 27 жовтня 2023 року президент Володимир Зеленський вручив рідним нагороду – орден «Золота Зірка» рідним Володимира Українця. А згідно рішення міської ради №107 від 29.09.2023 вулицю Новокузнецьку було перейменовано на честь загиблого захисника.
[…] бібліотеки, праворуч вулиці Пастера, розташувалася будівля казначейства, […]