Пожежі завжди супроводжували життя нашого міста. Для формування місцевих кадрів потрібно було мати власне училище, яке готувало б пожежників, або брандмейстерів – як їх колись називали на початку минулого століття.
У 1918 році за рішенням правління Запорізького Добровільного Пожежного Товариства (ЗДПТ) була організована школа брандмейстерів з річним строком навчання. Пожежний технікум у м. Петроград закривався, а нова структура управління пожежною охороною, особливо промисловості, вимагала наявності кваліфікованих пожежних працівників. Утримання запорізької школи брандмейстерів взяло на себе Запорізьке Добровільне Пожежне Товариство, яке надавало необхідні кошти та приміщення для роботи.
В період революцій та громадянської війни робота школи пожежних була дуже ускладнена, не вистачало кваліфікованих та досвідчених педагогів, навчальних посібників, навчального пожежного реманенту тощо. До 1925 року курс навчання в школі брандмейстерів Запоріжжя був однорічним. Це пояснювалося тим, що до цього періоду у пожежній освітній установі навчалися люди з великим досвідом практичної пожежної роботи та достатньо високим рівнем загальноосвітньої підготовки.
У подальшому контингент учнів змінився, «дошкільна» підготовка абітурієнтів погіршилася, тому керівництво школи було вимушено збільшити строк навчання до 2-х років, щоб продовжувати забезпечити задовільний рівень професійної підготовки випускників. З початку існування школа брандмейстерів знаходилася у підпорядкуванні Запорізького округового відділу народної освіти, який періодично надсилав необхідні директиви установі та з яким щорічно погоджувалися навчальні програми та плани школи підготовки пожежних.
У школі вивчалися пожежна тактика та практика пожежної справи, будова пожежних машин, пожежна сигналізація, основи будівничого мистецтва, водопровідних споруд, організація пожежних команд та інші дисципліни. Перший випуск відбувся у вересні 1919 року. Надалі заклад користувався великим авторитетом на теренах країни. А в 1923 році, згідно з постановою міської ради, школа брандмейстерів була передана до системи народної освіти як пожежна професійно-технічна школа.
Було введено ряд нових предметів: профілактика пожеж, теорія горіння, законодавство і статистика, автосправа. Запорізька школа пожежних за сприяння ЗДПТ та Запорізького відділу народної освіти добилася у Українського головного комітету професійно-технічної та спеціально-наукової освіти (Укрголовпрофобру) та Українського Військового Округу (УВО) включення її до мережі навчальних закладів, слухачі яких отримували відстрочку від призову на весь період навчання. За період з 1918 по 1928 рік школа брандмейстерів Запоріжжя підготувала 87 кваліфікованих вогнеборців.
До 1923 року навчання проводилося безкоштовно, але в подальшому щоб утримувати педагогічний та адміністративно-технічний персонал, побудувати фізичний кабінет та хімічну лабораторію була введена плата за освіту від 3 до 6 карбованців на місяць, при цьому добровільні пожежні ЗДПТ не платили за отримані знання. У 1928 році плата складала від 7,5 до 15 карбованців на місяць. При школі існував безкоштовний гуртожиток на 10 курсантів.
Для людей, що вступали на 1 курс брандмейстерської школи необхідною умовою було володіння знаннями на рівні семирічної загальноосвітньої школи (якщо у абітурієнта було посвідчення про закінчення семирічки – він зараховувався без додаткових навчальних перевірок). У випадку, якщо особа мала бажання вступити одразу на 2 курс школи пожежних, то вона мала надати шкільний атестат семирічки, додатково здати іспити з дисциплін «Будівельні матеріали», «Історія пожежної справи», «Технологія», «Медична допомога».
Кандидати, що вступали до школи брандмейстерів окрім навчальних іспитів та медичної комісії проходили перевірку інших даних (соціальний стан, вік, пожежний стаж, судимості тощо). При рівних результатах вступних випробувань перевага при зарахуванні до школи надавалася у наступному порядку – першими мали бути зараховані добровільні пожежні Запорізького Добровільного Пожежного Товариства, другими – добровольці та професійні пожежні УСРР, третіми – пожежні з інших республік Радянського Союзу, четвертими – студенти, учні та члени профспілок, останніми – «нетрудовий елемент». Після проведення успішних випускних іспитів та заліків пожежні отримували звання «брандмейстер» за рішенням педагогічної ради освітнього закладу.
Згідно постанови ЦК ВКП(б) Рада народних комісарів УСРР наказом від 19 липня 1930 року реорганізувала усі курси та професійно-технічні школи у технікуми, в тому числі і пожежну школу брандмейстерів Запорізького пожежного товариства імені т. Дзержинського було перетворено на Запорізький пожежний технікум з трирічним курсом навчання.
З початку 1930-х років посилюється культ особи І. Сталіна. Змінюються навчальні програми, активно впроваджується марксистсько-ленінська ідеологія навіть у пожежні дисципліни. У технічних і не тільки навчальних закладах працівники народних комісаріатів освіти здійснювали різноманітні перевірки. Така перевірка у середині 1932 року відбулася у Запорізькому пожежному технікумові. Вона встановила «ряд кричущих фактів викривлення політики партії та директив уряду у питаннях підготовки нових кадрів».
Зокрема, великі претензії комісії наркомату освіти УСРР були до викладацького складу та процесу викладання дисциплін. «Технікум абсолютно не забезпечений викладацьким персоналом, наприклад один викладач читав п’ять дисциплін, в той же час маючи основну посаду доктора в одному з закладів міста. Усі спеціальні пожежно-технічні дисципліни викладав директор технікуму, одночасно займаючи посаду начальника управління пожежної охорони міста Запоріжжя».
Якщо ці претензії можна вважати доцільними та суттєвими, то інші виявлені недоліки роботи пожежного навчального закладу були абсурдними, з сучасної точки зору, але абсолютно відповідали духу того часу. Так, ревізорами було зазначено, що «…викладалися дисципліни поверхово, схематично. Ні про який марксистсько-ленінський аналіз дисциплін, які викладалися (що вимагає зараз партія від усіх навчальних закладів) у Запорізькому пожежному технікумі не було й мови. Більшість викладачів не мали чіткого уявлення про суть марксистсько-ленінської методології у педагогічній роботі.
Ніякої участі викладацький склад у суспільному житті не приймав. Викладачі, в цілому, не забезпечували засвоєння студентами знань та навичок, необхідних для кваліфікації пожежного техніка. В програмах загальноосвітніх та технічних дисциплін марксистсько-ленінська методологія та діалектика не отримали ніякого відображення. Так, наприклад, історія техніки викладалася у розрізі статутів, команд, посад, чинів тощо.
В той час, коли усі навчальні заклади, обробивши лист товариша Сталіна до редакції журналу «Пролетарська революція», на його основі перебудовували свою роботу, студенти та викладачі Запорізького пожежного технікуму у більшості своїй пройшли мимо цього листа».
Сьогодні нам не зрозуміло, навіщо у пожежному навчальному закладі ідеологічні настанови Маркса, Леніна, Сталіна, які жодного відношення не мали до пожежної охорони. Але за не дотримання офіційної державної ідеології у той час можна було суттєво поплатитися. Що врешті решт і відбулося з керівництвом освітньої установи.
Викладачів було звинувачено у проведенні навчального процесу за допомогою старої лекційної системи, ігноруванні нових активних методів в освіті, в тому числі не використанні методу бригадно-лабораторного навчання, вказувалося на брак навчальних посібників, літератури та наочних посібників. У 1932 році керівництво Запорізького пожежного технікуму та деякі викладачі були звільнені з роботи, деякі з них були згодом репресовані.
