Звісно, в кожному місті є свої «фішки» та особливості, які відрізняють його від інших. Є таке і в Запоріжжі, це певні місця, характерні суперечки та спогади, які не залишать байдужим ледь не кожного жителя міста. Тож, що є близьким для запоріжців?
Суперечки між мешканцями Правого, тобто Бабурки та центру тривають ще, мабуть, з часів заснування району. Кожна зі сторін має свої аргументи і переваги. Мешканці Бабурки завжди нагадують про те що у їх районі є все необхідне, а їхати до міста треба лише якихось 15-20 хвилин і не більше, і то якщо на громадському транспорті, а не своєю машиною. Зате натомість на Правому одні з кращих продуктових ринків у місті по співвідношенню ціна-якість, лікарні, магазини, школи та дитячі садочки. А головне – чисте повітря, бо сюди майже ніколи не приносить вітром викиди з численних токсичних запорізьких підприємств.
Що ж до «центрових» мешканців, то їх доводи теж виглядають цілком логічно та обгрунтовано. Зазвичай на роботу всі їздять саме в центр, тобто тривалий час проводять в дорозі, вимушені користуватись громадським транспортом, що зазвичай супроводжується тиснявою, переповненими автобусами, тролейбусами чи маршрутками, а часом і сісти в них зовсім неможливо, особливо якщо ви живете не на кінцевій зупинці. На тій самій Бабурці, наприклад, сісти на автобус на останніх зупинках перед мостами доволі важко, зазвичай в цей момент у машини вже ледь двері зачиняються.
До появи вантового мосту, або Нового, ще актуальними були автомобільні затори на заїзд/виїзд з мостів Преображенського. Часом ранком чи вечором треба було простояти 20-30 хвилин, навіть якщо їдеш своїм автомобілем. Втім, тепер цієї проблеми вже немає, та і автопотік через війну тепер зовсім інший. Але те, що більшість знакових міст Запоріжжя та гарних закладів знаходяться в центрі міста, звісно не змінилась. В цьому плані людям з лівобережної частини простіше добиратись додому. В часи до повномасштабної війни, коли не було комендантської години, можна було спокійно гуляти хоч цілодобово.
Загалом, суперечки між право- та лівобережними тривають постійно, і це завжди гарна тема для розмови. Гарантуємо, що до спільної думки все одно прийти не вдастся, якщо присутні представники обох непримиренних таборів.
Це вже не тема для суперечок, а привід для обговорення пропозицій. Все це знакові заклади для міста, розташовані у різних частинах Запоріжжя. «Сюрприз» працює і сьогодні, а от два інших заклади закрились вже доволі давно, втім назви ще живуть серед мешканців, хто їх ще встиг застати.
Так само можна почути і інші назви, типу «Шайби» чи «Снєжинки», яких вже давно немає. Окремою строкою проходить «Пивний дворік», легендарний заклад, який знали всі запоріжці 90-х та нульових. Він розташовувався поблизу колишнього Пивзаводу і колись продавав відповідно свіже пиво місцевого виробництва, а згодом сюди вже привозили бочки з інших місць, коли пивзавод закрився.
Виглядав цей заклад як типова забігайлівка з 90-х, тобто пластикові столи з такими ж стільцями, пиво у пластикових стаканах і закуска у вигляді горішків та риби. Доречі, доволі популярним напоєм була так звана «Підрізка», тобто суміш світлого та темного пива. В інших містах «різане» пиво теж зустрічається, але набагато рідше.
Мабуть, всі ви чули вираз «мій котик/песик пішов на райдугу», тобто так зазвичай кажуть про хатніх улюбленців, що померли з якихось причин. Тобто, зазвичай нічого хорошого ця фраза нікому не несе. І тільки в Запоріжжі коли ви почуєте про те що хтось на Райдузі, це не несе негативного підтексту, а скоріше навіть навпаки. Райдугою називається парк з каскадним фонтаном, що є популярним місцем відпочинку запоріжців. Останнім часом, щоправда, через підрив рашистами Каховської ГЕС і відповідно відток води там все суттєво обміліло і тепер парком гуляти далеко не так приємно.
Також запоріжці чи не єдині в Україні, які можуть сказати що живуть в Космосі, бо у нас є Космічний житловий масив, який є хоч і не найбільшим, але доволі густонаселеним. Суттєва частина міських маршрутів транспорту веде саме сюди. Тож «космічних мешканців» в Запоріжжі вистачає, хоч і виглядають вони так само, як і інші запоріжці.
Будь-який запоріжець є експертом у металургії та захисті навколишнього середовища. Вперше скаржитись на повітря в місті почали ще в сталінські часи (тобто з моменту появи промислових гігантів), але тоді це було ще не було настільки поширеним. Адже за царювання вусатого вождя за будь-яку критику існуючого ладу можна було отримати в подарунок путівку, і не на курорти Бердянська чи Криму, а до Магадана.
Втім, заводи нікуди не ділись, як і люди у житлових районах навколо них. Сморід підприємств став постійною темою міських обговорень. Вже в часи незалежності стало відомо, що на Запоріжсталі встановлено фыльтри для очистки викидів. Але краще не ставало, тому розповсюдилась думка, що фільтри вночі нібито вимикають, і тоді заводи працюють «по повній», від чого і задихаються люди.
Правда це чи ні, досконально невідомо і досі. Очевидно, що якісь фільтрувальні системи просто неможливо вимкнути, бо вони вбудовані, тому і вимикати там нічого. З іншого боку, сморід вночі був теж набагато сильнішим. Хоча, можливо, це відчувалось так через те, що вночі менше викидів від автомобілів, і тому повітря здавалось чистішим. Втім, як би воно там не було, тема забрудненого повітря, фільтрації та заводів очевидно близька кожному, а про боротьбу за чистоту повітря в місті можна почитати тут.
Комментирование закрыто.