Яким був відпочинок на запорізьких курортах майже 100 років тому

Цілющі властивості курортів нашого краю були чудово відомі ще з початку минулого століття. Вже тоді тут засновували грязелікарні, курорти та рекреаційні центри. Поступово ця інфраструктура набувала все більшого розвитку, і навіть одразу після закінчення громадянської війни вона активно працювала.

Як люди потрапляли у санаторії

На той час (1920-і роки), 50% місць у санаторіях давалосяГоловсоцстрахові та окрвідділам здоров’я для хворих робітників і селян. 40% санаторних місць віддається професійним, партійним та іншим організаціям, а решту 10% продається поодиноким членам профсоюзів.
Застраховані хворі, що бажали потрапити на курорт коштом страхових органів чи профорганізацій насамперед мають вдатися до завкому або місцевкому. Намічені для курортного лікування застраховані мали пройти курортно-відборчу комісію, що мусить встановити дійсну потребу в курортному лікуванні та визначити, на який курорт корисно поїхати хворому. Коли визначалося, що це мають бути неплатні місця, то трудящі, що пройшли курортно — відборчу комісію, діставали від соцстраху путівку і відпустку на час лікування.

Деяким хворим курортно-відборчі комісії зазначали потребу курортного лікування, проте за відсутністю вільних неплатних місць давали лише відпустку, з умовою, що такий хворий подасть до соцстраху курортну книжку. У таких випадках хворому доводилось своїм коштом набувати курортне місце, щоб одержати від соцстраху відпустку на час курортного лікування.

Селяни, щоб одержати неплатне місце на курорті, мусили вдатися до окружного відділу здоров’я де діяла спеціальна курортно-відборча комісія. Неплатне курортне лікування одержували тільки «селяни-хлібороби», причому місця розподіляли окружні відділи здоров’я спільно з комітетами незаможних селян.

Інваліди, що перебували на соціальному забезпеченні й потребували курортного лікування, отримували місця через окружні відділи соціального забезпечення, що орендували для них місця на курортах. Щоб поїхати на курорт своїм коштом, треба так само треба було піти спочатку до лікаря-спеціаліста, щоб визначити хворобу й курорт для її лікування. 

Як лікували на курортах Приазов’я

Бердянський курорт належав до тих лікувальних місцевостей, що їх природа нагородила блискучим сполученням різноманітних цілющих сил: море, гаряче сонце, цілющі грязі, ропа, гарне підсоння та чисте озоноване степове повітря.

На бердянських курортах того часу широко практикувалося прийняття сонячних ванн разом з лікувальними грязями. Морський пляж Бердянського курорту на той часвважався найкращим на Азовському морі. У рекламних проспектах навіть вказували, що своєю якістю він не гірший від євпаторійського пляжа.

Крім того, практикувалося споживання лікувального винограду. Також на Бердянському курорті побудували фізіотерапевтичний інститут, що був «устаткований за останнім словом медичної науки, і це дає можливість лікувати на Бердянському курорті більше число хвороб».

Скільки коштував відпочинок

Ціни за курортну допомогу розподілялися на дві катеґорії. За першою категорією платили робітники від варстату, хлібороби, військові, члени партії, що не дістали партмаксимуму, інваліди, що перебували на соціальному забезпеченні і члени союзу Медсанпраця. За другою категорією платили решта членів профсоюзів і утриманці трудящих. Санаторне місце на курорті за місяць коштувало: — 138 карбованці для І-ої категорії і 144 карбованці — для II-ої категорії. За ці гроші хворі протягом місяця перебували в санаторії де їх повністю забезпечували доглядом, лікуванням, харчуванням, білизною і культурними розвагами.

Крім санаторного вида лікування, на курортах існувало й амбулаторне курсове лікування. За плату від 46 крб. до 64 крб., залежно від характеру лікування, хворим надавалося право лікуватися на протязі 30 днів; сюди входило відвідування лікарів і всі потрібні для лікування медичні процедури. Також за окрему плату в 50-60 карбованців можна було «прикріпитися» до санаторної їдальні та отримувати харчування там.

Але у цьому випадку приходилось винаймати житло. У випадку з курортами Приазов’я це могло бути лише приватне житло, найчастіше знімали квартиру чи кімнату. Коштувало це по різному, ціни коливались від 18 до 50 карбованців за місяць, в залежності від квартири, і того винаймалась вся квартира чи окрема кімната.