Однією з характерних ознак дослідження історії наших міст (ця наука зветься урбаністикою), що при все зростаючому інтересі до історичної урбаністики в цілому і до історії окремих міст Південної України зокрема, минуле більшості населених пунктів все ще залишається вивченим недостатньо.
Нажаль, побачити загальну картину життя приморського міста заважає брак залучених до наукового обігу статистичних даних. Поза увагою дослідників історії Бердянська до сьогодні залишалися навіть матеріали Першого загального Перепису населення Російської імперії 1897 року.
Деякі дані щодо динаміки зростання чисельності населення Бердянська в ХІХ столітті можна одержати знайомлячись з матеріалами «Новоросійського календаря». Так, у 1838 році там повідомлялося, що в 1835 р. у місті нараховувалося 1 300 мешканців, а станом на 1 березня 1838 року у Бердянську вже було 1709 чоловіків і 1356 жінок, причому серед чоловіків 7 осіб духовного звання, 8 чиновників, 8 купців 2-ї гільдії, 109 купців 3-ї гільдії, міщан-християн – до 1500 осіб. У 1845 році писалося вже про 5200 мешканців Бердянська обох статей; у 1847 році – про 5886; у 1851 році – 7060; у 1872 році – про 12561.
Втім, до наведених даних слід ставитися досить обережно, зважаючи як на недосконалості методики підрахунків, так і на передрук тих самих даних у «Новоросійському календарі» за різні роки. Зокрема, цифра 7060 наводиться там і у 1851 році, і в наступному 1852.
Досить своєрідною хронікою зростання населення Бердянська можуть вважатися публікації «Одеського Вісника». Так, 23. VII. 1830 року газета писала, що населення міста дорівнює близько 1 500 душ обох статей і переважно складається з переселенців із Курської губернії. 10. V. 1847 року в полемічному запалі кореспондент газети писав про 10000 населення міста.
Втім, вже VIII. 1847 року «Одеський Вісник» опублікував фейлетон, де автор згаданої вище публікації обвинувачувався в тому, що вдвічі «збільшив» населення Бердянська. Вельми показово, що відповідаючи на таке обвинувачення, 24. IX. 1847 року кореспондент зізнався: «Зауваження стосовно чисельності мешканців у Бердянську не будемо спростовувати, тому що, дійсно, не рахували їх. Що правда, то правда – про те ані слова».
13. IX. 1860 р. «Одеський Вісник» повідомляв про 9 000 мешканців міста, 8. ХІ. 1873 р. – про «до 12 тисяч мешканців». Уривчасту інформацію щодо населення Бердянська знаходимо в ряді інших
видань ХІХ ст. Зокрема, «Географічно-статистичний словник Російської імперії» за 1862 р. повідомляв, що в 1838 р. у Бердянську мешкало 3200 осіб, а в 1860 р. – 9762 осіб обох статей (почесних громадян і купців 2 035, міщан і цехових 6 115); «неправославних: 560 розкольників, 28 вірмен, 105 католиків, 573 протестантів, 760 євреїв, 190 караїмів».
Згідно з Переписом 1897 року, загальна кількість населення Бердянська становила 26 496 осіб. Тут враховано населення ряду бердянських «слобод і передмість», причому важливо, що в Перепису зазначено і чисельність населення кожної з цих територіальних одиниць.
Так, у Солдатській слободі мешкало 2 353 чоловіки і 2 298 жінок; Матроській слободі – 541 чоловік і 537 жінок; Собачій балці – 516 чоловіків і 528 жінок; на території садів за Німецькою слободою– 470 чоловіків і 521 жінка; передмісті Хомутівці – 392 чоловіки і 407 жінок; Німецькій слободі – 375 чоловіків і 412 жінок; слободі Д’яконівці – 40 чоловіків і 46 жінок; передмісті Сади – 32 чоловіки і 30 жінок; на території садів на Горі – лише 8 чоловіків і 9 жінок.
Разом із тим, до загальних підрахунків не увійшло населення Ближніх Макорт (121 чоловік і 130 жінок), Дальніх Макорт (100 чоловіків і 121 жінка) і Бердянської коси (128 чоловіків і 106 жінок).
Серед 26 496 бердянців 17 823 були «місцевими», тобто народилися у Бердянську чи в Бердянському повіті, 1 929 народилися у інших повітах Таврійської губернії, 6 193 – в інших губерніях Російської імперії і 551 – в інших країнах.
За становою приналежністю бердянці розподілилися наступним чином: дворяни – 858, духовенство – 97, купці – 366, міщани – 18882, селяни – 4815, іноземні піддані – 1106, інші стани – 372. Згідно з більш деталізованими даними, в місті нараховувалося (включаючи членів родин) потомствених дворян– 183 чоловіка і 212 жінок; особистих дворян і чиновників не з дворян – 229 чоловіків і 234 жінки; осіб духовного звання всіх християнських сповідань – 48 чоловіків і 49 жінок; потомствених і особистих почесних громадян – 93 чоловіка і 68 жінок; купців – 175 чоловіків і 191 жінка; міщан – 9 316 чоловіків і 9 566 жінок; селян – 2 553 чоловіка і 2 260 жінок; «інородців» – 5 чоловіків і жодної жінки.
Серед осіб селянського стану (селяни, козаки, іноземні поселенці і т. д.) 785 чоловіків і 951 жінка були «місцевими», 357 чоловіків і 403 жінки народилися у інших повітах Таврійської губернії, 1417 чоловіків і 909 жінок – в інших губерніях Російської імперії, 6 чоловіків і 9 жінок – в інших країнах.
Поміж потомствених дворян Бердянська 48 чоловіків і 80 жінок були «місцевими», 27 чоловіків і 29 жінок народилися у інших повітах Таврійської губернії, 106 чоловіків і 102 жінки – в інших губерніях Російської імперії, 2 чоловіка і 1 жінка – в інших країнах.
Серед особистих дворян і чиновників не з дворян (із врахуванням членів родин) «місцевими» були 85 чоловіків і 100 жінок, народилися у інших повітах цієї ж губернії 33 чоловіка і 34 жінки, народилися у інших губерніях імперії 106 чоловіків і 98 жінок, у інших державах – 3 чоловіка і 2 жінки.
З вищезазначеною категорією не слід ототожнювати підданих інших держав. Серед населення Бердянська були піддані Австро-Угорщини (23 чоловіка і 35 жінок), Болгарії (відповідно 4 і 3), Великобританії (12 і 22), Німеччини (95 і 132), Греції (191 і 134), Італії (52 і 54), Румунії (9 і 10), Сербії (14 і 14), Туреччини (149 і 92), Франції (12 і 9), Чорногорії (10 і 8), Швейцарії (2 і 4), Персії (14 чоловіків і жодної жінки), «держав Центральної Америки» (1 чоловік і 1 жінка).
При домінуванні українського та російського населення, в місті були широко представлені інші етноси (виділені за мовною ознакою): налічувалося 105 поляків, 11 чехів, 130 болгар, 4 молдаванина, 733 німця, 418 греків, 74 вірменина, 2771 єврей, 6 естонців, 290 татар, 50 турок. На відміну від більшості інших міст краю, в Бердянську не була відмічена наявність циган.
За конфесійною приналежністю населення міста структурувалося наступним чином: православні з єдиновірцями – 20 785, старообрядці і такі, що ухиляються від православ’я – 1 153, вірмено-григоріани, та вірмено-католики – 64, римокатолики – 532, протестанти – 624, магометани – 24, іудеї – 3 048, караїми – 258.
Комментирование закрыто.