Приморськ, мальовниче містечко на узбережжі Азовського моря, здавна славився як популярний курортний центр, приваблюючи туристів з різних куточків України та світу. Прекрасні пляжі, цілюще повітря та затишна атмосфера робили його ідеальним місцем для відпочинку та оздоровлення.
Ворожа техніка увійшла в курортне місто на початку березня 2022 року, і відтоді, попри відчайдушний опір місцевих жителів, воно залишається під окупацією. Курортний сезон у Приморську цього року навіть не намагалися організувати. Місто, яке завжди славилося своєю безтурботністю та спокійною, розслабленою атмосферою, тепер виглядає страшно порожнім і неживим. Багато містян виїхали на підконтрольну Україні територію, а курортники цього літа, зі зрозумілих причин, не приїхали.
Однак з початком окупації російськими військами доля Приморська кардинально змінилася. Російські окупанти неодноразово заявляли про амбітні плани перетворення цього міста на основний курортний центр регіону. Їхні обіцянки включали масштабні інвестиції в інфраструктуру, модернізацію готелів, покращення транспортної доступності та створення нових туристичних атракцій. Проте реальність виявилася зовсім іншою.
На практиці жодного з заявлених планів так і не було реалізовано. Інфраструктура Приморська занепадає, а колись жваві вулиці пустують. Більшість місцевих підприємців, що займалися туристичним бізнесом, були змушені залишити місто через економічний тиск та невизначеність майбутнього. Курортні комплекси, які колись були гордістю Приморська, зараз стоять покинутими, а туристів немає взагалі.
Крім того, політична та соціальна нестабільність, що супроводжує окупацію, відлякує потенційних відвідувачів. Немає жодних гарантій безпеки, а контроль з боку окупантів лише посилює напруження серед місцевих жителів та тих небагатьох туристів, які все ж наважилися приїхати.
Слава Приморська як курортного центру відійшла в минуле. Його золоті часи залишилися лише в пам’яті тих, хто мав можливість насолоджуватися красою та гостинністю цього містечка до окупації. Поки місто перебуває під контролем російських військ, перспективи його відродження як курорту виглядають примарними. Приморськ, колись яскрава перлина на узбережжі Азовського моря, зараз переживає найтемніші часи своєї історії.
За плечима два літа під триколором: без туристів, розваг і поїзда «Київ-Бердянськ». Чи буде курортний сезон цього року? Впевнені, що ні. Ні в 2024-му, ні доки тут залишатимуться окупанти. Вони самі не бачать стратегічних перспектив у цьому регіоні.
Росіяни оголосили про намір побудувати курортне містечко на Обіточній Косі в Приморську. Проєкт коштовний. Чи може він бути реалізований? Зважаючи на жахливі туристичні традиції РФ та зловтішні міркування, швидше за все, ні. Хоча можна припустити, що окупанти можуть погнатися за гарною пропагандистською картинкою і щось таки облаштувати.
Цей приклад має стати показовим для бердянців, особливо для тих, хто чекав «звільнення». Росіяни не бачать курортного майбутнього в нашому місті, розглядаючи Бердянськ виключно як військову базу.
Поки вони залишатимуться тут, туристичні потоки спрямовуватимуться до Криму, Акімовки та Приморська. Бердянські пляжі будуть доступні лише для місцевих жителів, їх родичів, мешканців навколишніх сіл, військових окупантів та їх сімей, а також для тих, хто не встиг відпочити на інших курортах.
Для сусідніх курортів розробляють туристичні стратегії, а Бердянську залишають радянський варіант: тихий, порожній і сумний. Єдине, що постійно проводиться – суботники.
Росіяни цікавляться не пляжами в Бердянську, а можливістю обстрілів. У місцевих чатах інколи з’являються запитання від росіян: чи безпечно їхати в Бердянськ? Відповідей, які б їх влаштували, вони не отримують.
Крім того, в минулі сезони самі туристи скаржилися, що бердянці неохоче здають житло. Це з патріотичних міркувань та через те, що орендарі можуть не заплатити за житло і потім буде проблема їх виселити.
Деякі бердянці згадують довоєнні часи, коли «грошовиті» москвичі приїжджали вільно і без автоматів. Але більшість спогадів не дуже приємні.
Зверхній погляд, пафосна поведінка та слова з російською «Г». Містяни недолюблювали ставлення «гостей» до господарів, як до обслуговуючого персоналу, але змушені були залишатися привітними та гостинними. Бо ми – українці. І навряд чи тоді хтось міг передбачити, що ця зверхність переросте в озброєну агресію. Буде Україна – будуть і відпочивальники.
Тим часом життя в окупації нагадує сумний анекдот. Росіяни хочуть приїхати, але бояться; псевдовлада анонсує сезон, якого не буде; українських дітей з Азовського моря возять на відпочинок до Дагестану.
Ті, хто виїхав з Бердянська, постійно згадують море і безмежно сумують. Нам було добре навіть з медузним киселем, смердючими водоростями, кусючими комарами та бездомними собаками. З панянками в купальниках на центральному ринку та переповненими автобусами. Ми всі сумуємо за рідним містом і нашим морем.
Пам’ятаємо концерти на Приморській площі, атракціони в Лунапарку, вихідні в Аквапарку, Дельфінарії та Зоопарку. Ми не забуваємо прогулянки на піратському кораблику та дискотеки на пляжах.
У нульових роках Приморськ здавалося, на правильному шляху розвитку як курорт. Попри всі труднощі та деякі невдалі сезони після вторгнення Росії на сході України, Приморськ ніколи не був таким порожнім, як зараз. І те, що наше місто може мати туристичне майбутнє лише під жовто-блакитним прапором, це не просто оптимістичний патріотизм. Це обґрунтована реальність.
Комментирование закрыто.