У 1996 році в Мелітополі пролунало два вибухи у житлових багатоповерхівках. Це викликало неабияке обговорення серед мешканців міста. Роботи додалося і правоохоронцям, цілком імовірним вважався терористичний акт.
У березні у мелітопольській п’ятиповерхівці на проспекті Б.Хмельницького, 85 пролунав потужний вибух, який було чутно за кілька кілометрів. Причиною його став витік газу. Внаслідок трагедії загинула одна жінка, десятки людей були госпіталізовані. Більшість мешканців одного під’їзду п’ятиповерхівки залишилися без даху над головою. Потерпілим було виділено одноразову допомогу.
Але цих грошей навряд чи могло вистачити те що, щоб компенсувати втрати. Завдяки зусиллям тогочасної влади через кілька місяців будинок повністю відновили. Щоправда, в місті ходило багато чуток, мовляв вибухнув не газ, а спеціально завезена вибухівка. Проспект Б. Хмельницького — це центр Мелітополя, і житло тут було доволі дорогим. Тому, мовляв, мішенню міг бути хтось з зажиточних мешканців квартир, наприклад бізнесмен.
Також існувала версія, що це «чеченський» слід. В одній з квартир тоді жили чеченці. Циркулювала думка, що це або «розбірки» між чеченськими угрупованнями, або навіть помста російських спецслужб.
Не встиг Мелітополь оговтатися від вибуху у п’ятиповерхівці, як в одному з приватних будинків на вул. Калініна пролунав ще один вибух. Постраждали троє неповнолітніх дітей. Причиною став газовий балон, наповнений з порушеннями. Таке нерідко траплялося у ті роки, та, нажаль, іноді буває і сьогодні.
А от третій вибух налякав усе місто і знову призвів до розмов про витівки терористів. В ніч з 4 на 5 листопада, приблизно о другій годині ночі відбувся потужний вибух у дев’ятиповерхівці за адресою 50 років Перемоги, внаслідок якого обвалились одразу декілька поверхів будівлі.
Як згадував один з тих, хто пережив катастрофу – все летіло, сипалося. Його 91-а квартира знаходилася на шостому поверсі, у сусідньому під’їзді з тим, де був вибух. Вхідні двері були дерев’яні, але подвійні. Ті двері, що всередину відчиняються, були зірвані з петель і пролетіли до кінця семиметрового коридору, а зовнішня перетворилася на тріски.
Коли вискочили до коридору, почули крики, сусідка із двокімнатної квартири стогнала, просила допомогти. Щойно встигли її витягти, як плити впали. Син заглянув у трикімнатну квартиру сусідів (двері її теж було зірвано) — а там все провалилося вниз».
Зрештою, стало відомо що загинуло 10 людей. Ще 7 було шпиталізовано, оскільки їх зуміли врятувати співробітники рятувальних служб. Президент нагородив командира роти рятувальників капітана Олега Слабинського «Орденом за мужність».
Характер руйнувань дозволяє припустити, що епіцентр вибуху був у житловій кімнаті квартири на шостому поверсі. Повного та частковогоим руйнування зазнали 36 квартир другого під’їзду.
Люди одразу пригадали і випадок вибуху у Дніпрі, коли теж приблизно у такий же час стався вибух у квартирі на вулиці Кірова. Щонайменше, дивно, що згадані вибухи сталися практично в один і той же час доби: якщо бути гранично точнимb, то різниця вкладається у півгодини. Занадто вже незвичайною була така синхронність.
Ще більше здивування викликав той факт, що принаймні у двох випадках епіцентри вибухів перебували не на кухнях, де проходить газопровід, а в житлових кімнатах. Слід зазначити, що будинки, в яких сталися вибухи, розташовані в так званих престижних районах: вулиця Кірова знаходиться у центрі Дніпропетровська, проспект Богдана Хмельницького – у центрі Мелітополя. Щоправда, вулиця 50 років Перемоги віддалена від центру, проте квартири тут належали до розряду найдорожчих у місті, оскільки мікрорайон знаходиться далеко від промислових підприємств, має гарне транспортне забезпечення та розвинену торгову інфраструктуру.
На цьому перелік загадкових збігів обставин не закінчується. Якщо припустити, що причиною трагедії в мелітопольському будинку міг стати навмисне або через забудькуватість залишений не закритим газовий кран, необхідно визначити, наскільки дана версія витримує критику наявними фактами. Зокрема, будинок 17/1 по вулиці 50 років Перемоги, як і весь мікрорайон, був забезпечений теплом з 30 жовтня того ж року. Отже використовувати будь-які нагрівальні прилади у мешканців не було необхідності. Падінь тиску мережевого газу, за даними фахівців, у місяць, що передував вибуху, в будинку не спостерігалося.
Судячи з характеру руйнувань, годі й сумніватися у великій потужності вибуху. Тим більше, він мав спрямований і сконцентрований характер. Для цього кімната повинна бути не просто загазована, а схожа на герметичну ємність. До того ж слід врахувати, що внутрішньобудинкова витяжна вентиляція навряд чи могла стати непридатною за п’ять років з часу здачі будинку в експлуатацію.
Зрештою, комісія постановила що це був все-ж таки вибух газу. «Чеченський» слід відміли одразу, адже серед мешканців під’зду ніяких чеченців чи взагалі кавказців не було. Жили у ньому переважно робітники заводу, який тоді носив ім’я 30-річчя ВЛКСМ. Пізніше він перетворився на ВО «Рефма». Тому вірогідних жертв кілерів тут годі було й шукати.
Але загадка так і залишилась невирішеною. Характер пошкоджень будинку явно не відповідав вибуху від газу, зокрема від газового балону. Це повинен був вибухнути чи не весь газопровід в будинку. Тому в Мелітополі ще довго говорили про умисний підрив, тим більше що характерного аромату від газу на місці підриву майже ніхто не відчував. Але, зрештою, заглиблюватись в «теорії змови» ніхто не захотів.
Комментирование закрыто.