Комерційні училища за своїм статутом та програмі були середніми навчальними закладами з тривалістю курсу 7 – 8 років, які давали за випуском загальну та спеціальну освіту. Випускники комерційних училищ могли вступати до комерційних інститутів та вищіх технічніх навчальних закладів, а з 1914 року, за умови складання іспиту латиною – в університети.
У 1905 р. з ініціативи міської влади розпочалася реорганізація місцевої влади торгової школи у комерційному училищі. Історія останнього починається в 1904 року. Саме тоді у місті назріла потреба відкриття ще одного чоловічого середнього навчального закладу. Вже 20 лютого 1905 р. міністром фінансів статс-секретарем В. Н. Коковцовим було затверджено статут Олександрівського комерційного училища. У цей час граф Вітте дав свою згоду на присвоєння училищу його імені. А 17 березня міською думою було обрано голова та члени опікунської ради училища.
Його перше засідання відбулося у травні 1905 р. у приміщенні міськуправи. На цих зборах було обрано директора навчального закладу. До першого складу ради увійшли: І. Є. Лепп, З. Я. Льові, І. К. Типікін, І. Я. Гавришев, Є. Г. Бухарін. Головою був обраний Ф. Ф. Мовчановський. Директором – геоботанік та флорист, метеоролог та фенолог, дослідник Катеринославської губернії та Кавказу, педагог та громадський діяч статський радник Іван Якович Акінфієв.
Відповідно до орендного договору, весь другий поверх недобудованого будинку купця Івана Костянтиновича Типікіна, що знаходився на розі Соборної та Покровської вулиць (пізніше в цій будівлі розміщувалося Олександрівське відділення Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку) був зданий в оренду навчальному закладу на весь навчальний 1905/06 рік за 2,5 тис. руб. Домовласник зобов’язався переробити під класи всі приміщення особняку до 1 вересня поточного року.
Опікунська рада, своєю чергою, брала на себе всі витрати на відновлення зіпсованого майна у будівлі. Передбачалося, що площі орендованого приміщення було достатньо розміщення всіх учнів. Проте, наплив бажаючих вступити до комерційного училища вже першого року після його выдкриття був настільки великий, що постало питання про відкриття паралельних класів. Додаткових приміщень у будинку Типікіна не було і радою було вирішено розмістити їх у будівлі, що стояла далі по Покровській вулиці, що належала міщанській управі.
Виникали щорічні проблеми із пристосуванням приміщень для навчального закладу. Тому зовсім скоро адміністрацією училища та міською владою почалось серйозно розглядатись питання про будівництво власної будівлі для комерційного училища.
Ще 28 листопада 1905 р. для садиби та будівлі комерційного училища містом було безоплатно виділено ділянку землі 5 десятин 1712,927 кв. сажнів. Закладка училищної будівлі відбулася 9 травня 1907 р. о 12 годині дня, і зцього приводу було відслужено молебень. Архітектором будівлі був меноніт Дітріх Корнелійович Тіссен.
8 вересня 1908 р. відбулося урочисте засідання з нагоди освячення нової училищної будівлі. Вчинено воно було причтом Соборної Покровської церкви. Після чого був виконаний гімн учнівським хором та оркестром. На святі зачитували телеграми з привітаннями та були прийняті проекти телеграмних привітань на ім’я: С. Ю. Вітте, міністра та товариша міністра промисловості та торгівлі, керуючого навчальним відділом та одного з почесних піклувальників училища Катеринославського губернатора А. М. Клінгенберга.
Відкривалося Олександрівське комерційне училище як чоловіче. У 1906/07 навчальному році міністерство торгівлі та промисловості дало дозвіл на спільне навчання в училищі дітей обох статей. У лютому 1910 р. навчальний заклад було перетворено з семикласного на восьмикласне училище. Відповідні зміни було внесено до статуту.
Наведемо перелік дисциплін, які викладалися в Олександрівському міському комерційному училищі. Учнями вивчалися: закон божий та закони єврейської та лютеранської віри, російська мова та словесність, пояснювальне читання, німецька та латинська мови, кореспонденція, історія, політична економія, фінансове право, законознавство загальне, торгове, промислове та вексельне право, економічна географія та статистика, арифметика та комерційна арифметика, алгебра, геометрія з геометричним кресленням, тригонометрія, бухгалтерія з комерцією.
Також вивчалось природознавство, географія, природознавство з практичними заняттями, гігієна, фізика та хімія з практичними заняттями, товарознавство з технологією з практичними заняттями, каліграфія, малювання, технічне креслення, спів, музика, ручна праця та рухливі гімнастичні ігри. У 1917/18 навчальному році опікунська рада за 300 руб. на рік орендував у механіко-технічного училища гімнастичний павільйон.
Щорічно виділялися кошти для проведення виїзних екскурсій для учнів. У лютому 1916 р. розглядалося питання про введення у програму курсу алкоголезнавства. У 1915/16 р. з училищної програми було повністю виключено латинську мову, як предмет необов’язковий і скорочені уроки німецької мови. 1917 р. в училищі вводився курс українознавства.
Плата за навчання в комерційному училищі в 1907/08 навчальному році становила: у підготовчих класах (молодшому, середньому та старшому) — по 50 руб. на рік, у I – II класах – 100 руб., у III – 125 рублів. У 1910/11 – 13/14 навчальних роках оплата у всіх класах була на 10 рублів більше.
У 1911 році у 16-ти класах училища навчалося 517 учнів, 13/14 р. – 536. У класах було від 14 (у молодшому підготовчому класі) до 48 осіб. Найбільш успішні учні, найчастіше з неспроможних сімей, отримували стипендії. У 1909 р. існувала стипендія ім. С. Ю. Вітте. У 1910 р. та 1912 рр. затверджувалась стипендія ім. Л. Н. Толстого.
В Олександрівському комерційному училищі навчалися діти представників різних станів, національностей та конфесійних груп. Серед учнів багато було дітей осіб іудейського віросповідання. В Олександрівському комерційному училищі 1912 р. статут було внесено зміни про відсоткові норми прийому євреїв. У 1911/12 навчальному році таких дітей в училищі було прийнято 40%, щорічно норма знижувалася на 5%, 1916/17 р. вона склала 15%. У кожному класі кількість учнів євреїв не повинна була перевищувати 40%.
У воєнні роки приміщення комерційного училища активно використовувалися для розміщення лазаретів та госпіталів. 27 серпня 1915 р. до Олександрівська прибув представник київського комітету Всеросійського союзу міст для огляду всіх міських навчальних закладів щодо визначення придатності таких для евакуації з Києва до Олександрівських лазаретів спілки. Найбільш підходящим для цієї мети визнаний обладнаний лабораторіями будинок комерційного училища.
Все літо 1919 комерційне училище було зайнято військовими частинами та звільнено лише 8 вересня. Після цього у будівлі було необхідно здійснити капітальний ремонт. Навчальні заняття було відновлено лише 23 вересня і тривало до початку різдвяних канікул 21 грудня. Протягом усього цього часу місто було ареною громадянської війни і займався то одним, то іншим боком воюючих. Відсоток відвідуваності занять був невисокий, особливо наприкінці листопада – на початку грудня. Тоді надсилалися повістки для мобілізації старшокласників.
З 6 по 8 листопада заняття у училищі було припинено повністю через бої між повстанською армією
Махна та добровольчими загонами, що проходили у місті, у безпосередній близькості від навчального закладу. З 25 листопада по 7 грудня 1919 заняття знову були скасовані у зв’язку з холодами і відсутністю палива. З весни до 17 липня 1920 р. у будівлі розміщувався 7 інфекційний шпиталь.
Всі ці моменти негативно позначалися на навчальному процесі. Педагогічний рада зверталася до відділу народної освіти з проханням сприяти усуненню цих перешкод. 11 січня 1920 р. до адміністрації училища звернулася педагогічна рада вечірнього реального училища для дорослих із проханням надати приміщення для занять у вечірні години. У той же час просить здати в оренду 10 кімнат гімназія Павленко. Навесні 1920 р. першу половину дня у будівлі училища займалася «Олександрівська українська гімназія».
1920 року в будівлі сталась пожежа. Тому були потрібні постійні ремонти. З цих причин і через відсутність палива в училищі відбувалися постійні перебої у заняттях. Тому, зрештою, використання його у якості навчального приміщення припинили, а само училище було ліквідоване.
У 1933 р. у будівлі розмістився фізико-математичний корпус Інституту соціального виховання. У роки війни воно було зруйноване. Понад 20 років на цьому місці була пустка, поки тут не збудували сучасний 2-й корпус Запорізького національного університету.
[…] губернії, його син особливо вказує на реальне училище у місті Катеринославі, народні школи у місті. (Коли […]