Наразі це місце добре вивчили не тільки українці, але і росіяни. Зокрема, саме об Гуляйполе розбився їх переможний наступ весни 2022 року на Запорізьку область. Втім, якщо дізнатись історію міста і його мешканців, то цьому і не здивуєшся.
Гуляйпільський район, розташований на мальовничих просторах Запорізької області, веде свій початок з 7 березня 1923 року, коли згідно з постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету було утворено нову адміністративну одиницю. Центром району стало село Гуляй-Поле, овіяне легендами та оповите славою запорозької вольниці.
Ще задовго до офіційного заснування району, ці землі несли на собі відбиток козацької доблесті. Територія майбутнього Гуляйпільського краю входила до Кальміуської паланки Війська Запорізького Низового. Проте, протягом 18 століття ці землі залишались не заселеними через близькість до ворожого кордону з Османською імперією.
Лише після зведення Ново-Дніпровської лінії фортець, що пролягла від гирла річки Берди до гирла Мокрої Московки, розпочалось активне заселення цих степів. В балці Калмичці, на річці Гайчур виникають перші стихійні поселення, де знаходять притулок колишні козаки, відставні солдати, селяни-втікачі та гайдамаки.
1783 рік став знаменною віхою в історії краю. Приєднання Криму до Російської імперії дало поштовх для планомірного заселення південних степів. За наказом Катеринославського намісництва, у 1785 році біля Гайчура, на балці Калмичці, було засновано державну військову слободу Гуляй-Поле.
Назву слободі дали переселенці з села Гуляй-Поле (сучасний Златопіль), яких князь Г. Потьомкін переселив до Новоросії. Цей мальовничий куточок став для них новим домом, а пам’ять про рідне село увічнилась у назві.
Поселення мало чітко виражений військовий характер. Заселення проводилось сотнями, які згодом трансформувались в адміністративні одиниці. Так виникли Подолянська, Піщанська, Гурянська, Вербівська, Бочанська, Херсонська та пізніше Польська сотні.
Вже у 1794 році в Гуляй-Полі нараховувалось 150 дворів. У 1797 році було збудовано дерев’яну православну церкву «Воздвиження Чесного і Животворящого Христа Господнього», а само село отримало статус волосного центру Олександрівського повіту Катеринославської губернії.
На початку 19 століття активно заселялась територія, яка згодом перетворилась на сучасний Гуляйпільський район. У 1800 році виникло село Туркенівка (сучасна Малинівка), у 1802 — Успенівка, а у 1806 — Санжарівка (сучасна Полтавка). Ці села стали центрами Туркенівської та Успенівської волостей.
Жителі краю віддавалися землеробству та тваринництву, розвиваючи й торгівлю. 1859 рік ознаменувався проведенням першого ярмарку в Гуляй-Полі. Тут діяло більше півсотні торгових закладів з загальним оборотом 1 млн. рублів, а поруч з ними жваво вирувало життя на численних торгових лавках. Торгівля стимулювала приплив населення, адже якщо у 1810 році тут проживало 1852 особи, то вже у 1859 — 2521 особа.
З середини 19 століття і аж до початку 20-го, Гуляй-Поле стрімко розвивається, перетворюючись на жваве торгово-промислове містечко. До 1913 року населення зростає до вражаючих 16 150 осіб. Тут вирує життя: функціонують два заводи сільськогосподарських машин, чотири винокурні та один пивоварний завод. Два парові млини забезпечують потреби населення борошном, а поряд працюють численні вітряки, звичні для українського пейзажу.
Не обминула промислова хвиля і будівельні матеріали. У самому Гуляй-Полі діють два цегельно-черепичних заводи, а по селах та хуторах їх налічується цілих дванадцять. Окрім великих підприємств, місцеві жителі активно розвивають і дрібне виробництво. Екіпажна майстерня, гончарні, олійниці, кузні та столярні – все це створює неповторний колорит тогочасного містечка.
Неабияку роль у розвитку відіграють і регулярні земські виставки-аукціони, що проводяться з 1884 року і аж до Першої світової війни. Тут місцеві виробники презентують свою продукцію – як сільськогосподарську, так і промислову. Ці заходи неабияк сприяють економічному зростанню всього регіону.
Перша світова та Громадянська війни не оминули своїм впливом і Гуляйпільський край. Зміна державної влади та політичного режиму зумовили нові соціально-економічні перетворення.
Протягом усієї Громадянської війни на території району діяла славнозвісна Махновська республіка. Нестор Махно фактично утворив одну з найбоєздатніших військових структур на території України, яка існувала виключно за рахунок трофеїв, власного забезпечення та іноді вдалих договорів з тимчасовими союзниками. Навіть на останніх етапах боротьби, коли інших ворогів у більшовиків вже не було,дляборотьби з Махном вони застосували 350-тисячне угрупування бійців, і то не зразу змогли зламати супротив легенарного отамана.
Після розгрому махновців та жорстких репресій, Гуляйполе вступило до радянського етапу розвитку. Цікаво, що саме у 1938 році, на хвилі урбанізації, Гуляй-Поле отримує статус міста районного підпорядкування. В 1952 тут діяли цегельний завод, маслоробний завод, швейно-взуттєва фабрика, педагогічне училище, середня школа, чотири семирічні школи, шість початкових шкіл, кінотеатр і клуб.
У 1970 року чисельність населення становила 16 тис. людина, тут діяли завод сільгоспмашин, завод лакофарбових виробів, авторемонтний завод, завод побутових товарів, сироварний і взуттєва фабрика. У січні 1989 року чисельність населення становила 19 198 человек, основою економіки у цей час були завод сільгоспмашин, завод лакофарбових виробів, взуттєва фабрика та підприємства харчової промышленности.
За часів незалежності місто продовжувало поступово розвиватись, особливо потужним був аграрний сектор. Паралельно розвивали і історичний напрямок, дістали з небуття ім’я Махна, регулярно проводились різноманітні тематичні заходи.
Російське вторгнення показало, що гуляйпільці успадкували від своїх предків волелюбність та хоробрість. Вони записувалися в загони оборони, а також всіляко допомагали українським військовим. Росіяни неодноразово пробували увірватись в місто,але це їм так і не вдалося зробити. Більше того, згодом вони змушені були трохи відступити.
Озлоблений ворог почав мститись за свої невдачі. Робили вони це так, як вміють: обстрілами по мирних кварталах міста. Наразі більшість будівель зазнали руйнувань, дещо зруйноване повністю, дещо — підлягає відбудові. Становище Гуляйполе краще, ніж в Оріхова, але не набагато. Тому мешканці міста продовжують виживати і сподіватись на краще.
Комментирование закрыто.