Сьогодні героєм нашої розповіді буде автор авіаційних турбогвинтових двигунів великого ресурсу, засновник Запорізького машинобудівного конструкторського бюро «Прогрес», доктор технічних наук, лауреат Ленінської та Державної премій, Герой Соціалістичної Праці, академік АН УРСР, Генеральний конструктор ОКБ Олександр Івченко.
Олександр Георгійович Івченко народився у місті Великий Токмак Запорізької області (колишньої Таврійської губернії) 23 листопада 1903 року у сім’ї робітника. Там він пішов до школи, і там пройшли його дитинство та юність.
Сім’я у батьків Олександра Георгійовича була велика – одинадцять дітей. Батько — Георгій Юхимович працював ливарником на заводі «Фукс і Клайнер» (після перейменований на «Червоний прогрес»). Мати — Єлизавета Яківна все своє життя присвятила сім’ї та домашньому господарству.
Трудову діяльність Олександр Георгійович розпочав у 17 років учнем ливарної справи, а потім ливарником на заводі імені Кірова у місті Великий Токмак. Вищу технічну освіту Олександр Георгійович Івченко здобув у Харківському механіко-машинобудівному інституті, закінчивши факультет «двигунів внутрішнього згоряння» 1935 року.
Після закінчення інституту Івченко працював інженером зі збирання та випробування авіаційних двигунів на Запорізькому заводі імені Баранова № 29 (тепер ВАТ «Мотор Січ»). Потім був переведений у відділ головного конструктора, де займався конструюванням та вдосконаленням авіаційних поршневих двигунів спочатку як рядовий конструктор, а потім начальник конструкторської бригади.
В 1938 Олександр Георгійович був призначений головним конструктором по двигуну М-89 потужністю 1500 к.с. Двигун встановлювався на літаки головних конструкторів Сухого (Су-2) та Петлякова (Пе-2А). Після запуску двигуна М-89 у серійне виробництво Олександра Георгійовича було призначено заступником начальника серійно-конструкторського бюро і в серійному виробництві продовжував роботи з удосконалення цього двигуна.
Після евакуації заводу до Сибіру (Омськ) Олександр Георгійович призначається начальником серійного конструкторського бюро заводу № 29, а потім заступником головного конструктора.
Великі роботи було проведено Олександром Георгійовичем щодо впровадження у серійне виробництво двигуна АШ-82ФН, який встановлювався на літаки Генерального конструктора Лавочкіна – Ла-5 та бомбардувальники Туполєва – Ту-2.
5 травня 1945 року наказом Народного комісаріату авіаційної промисловості СРСР було утворено ОКБ № 478 (первісне найменування ОКБ «Прогрес»). Начальником ОКБ було призначено Олександра Георгійовича Івченка, а ядро колективу склали фахівці Омського заводу, які працювали до евакуації в Запоріжжі. 1946 року Олександр Георгійович Івченко став головним конструктором заводу № 478, а 1963 року — Генеральним конструктором Державного союзного ОКБ № 478.
Навіть сьогодні турбогвинтові літаки з двигунами АІ-20, АІ-24 та турбореактивні з двигуном АІ-25 експлуатуються у багатьох країнах світу. Модифікації цих двигунів використовувались і на землі – у нафтогазовій промисловості, при гасінні пожеж, насудах з підводними крилами тощо. У цей же час було розроблено знамениту бензопилу «Дружба», яка і досі є доволі поширеною як у безпосередньому використанні, так і у різноманітних анекдотах.
Олександр Георгійович був великим вченим-конструктором у галузі авіаційного двигунобудування, творцем цілої гами оригінальних конструкцій вітчизняних вертолітних та літакових двигунів. Також він був членом Науково-Технічної Ради при Державному Комітеті з авіаційної техніки при Раді Міністрів СРСР і членом Науково-Технічної Ради Головного Управління Цивільного Повітряного флоту. Брав участь у засіданнях Координаційного комітету з авіаційної техніки і розгляді Держпроектів як член постійної комісії ДНТК АН УРСР з турбінних силових установок.
Окрім того, за науково-дослідні роботи зі створення авіаційних двигунів великого ресурсу Вченою Радою ЦІАМу Олександру Георгійовичу Івченку в листопаді 1962 року було присуджено науковий ступінь доктора технічних наук. У червні 1964 року він став академіком Академії наук УРСР.
Нажаль, Олександр Георгійович прожив недовге життя. Помер Івченко 1 липня 1968 року. Підприємство, яке він очолював, належало до оборонного відомства, і про його подвиги, про присвоєння звання Героя соціалістичної праці у широкій пресі не повідомлялося. За свої видатні технічні досягнення доктора технічних наук Олександра Івченка було обрано академіком АН УРСР, а його справу продовжили послідовники — В. Лотарєв, потім Ф. Муравченко, а нині — І. Кравченко, які несуть титули генерального конструктора нинішнього підприємства — Машинно-конструкторського бюро. «Прогрес» імені О. Івченка, яке входить до асоціації з підприємством «Мотор-Січ».
Так вийшло, що й ім’я Івченка, який створив провідне українське авіарухове підприємство, що працював разом з Антоновим, а їхню співдружність недаремно Олег Костянтинович назвав спілкою «крилець і лопаток», довгий час перебувало у замовчуванні. Його відродив Федір Муравченко, Герой України, який повернув виробам підприємства відому марку «АІ», та підприємство у 1994 році отримало ім’я Олександра Георгійовича Івченка.
