Учорашній обстріл міста не обійшовся без трагічних подій. Загинуло дев’ять жителів міста, зазнали руйнувань багато будівель. Нажаль, це далеко не перший обстріл Запоріжжя, починаючи з 24 лютого 2022 року. Сьогодні ми розглянемо, чим саме росіяни атакують Запоріжжя. Доречі, якраз у той момент коли пишеться цей матеріал, пролунав черговий вибух від збитого «Іскандера»…
Ми не будемо тут зупинятись на вказівці конкретного типу ракет, адже їх доволі багато і кожен раз можуть застосовуватись різні модифікації. Втім, за великим рахунком це одна і та сама ракета, основна функція якої — знищення повітряних цілей.
Але, одним з можливих її застосувань ще на етапі розробки була атака наземних цілей. Цю особливість мали багато радянських зенітно-ракетних комплексів, і С-300 не став виключенням. Якщо не вдаватись до детальних подробиць, ракета летить за наведенням по «променю» радіолокатора. Точність у неї не дуже велика, оскільки ракета не має відповідної інерційної системи наведення, що дозволяє влучати в наземні цілі, а також спеціальних підрулюючих пристроїв.
Саме цим і пояснюються численні випадки того, що ракети від С-300 влучають куди завгодно, але тільки не у військові об’єкти. В ракеті приблизно 100-150 кілограм вибухівки, та дуже багато вражаючих елементів у вигляді сталевих кубиків. Тому для людей вона дуже небезпечна, особливо на відкритій місцевості. Та і за рахунок кінетичної енергії, отриманою внаслідок падіння з великої висоти, вона має сильну пробивну спроможність і може вибухнути, пробивши кілька поверхів.
Збити таку ракету дуже важко. Від моменту пуску ракети до ураження проходить лише кілька хвилин. Окрім того, ракета летить по балістичній траекторії, тому більшість зенітних засобів ЗСУ не здатні її збити в принципі. Тим більше ті, які знаходяться навколо Запоріжжя. Наразі, єдиним засобом боротьби з цим комплексом є артилерійське ураження пускових установок. Це декілька разів вдавалося зробити. Останній раз це сталося восени цього року.
Ці ракети в Запоріжжі застосовувались не так часто. Вочевидь, це пояснюється загалом невеликою кількістю запасів таких ракет та їх високими витратами для ураження військових об’єктів. Тому і по нашому місту вони прилітали лише декілька разів. Один раз був дуже відомим, коли ці ракети влучили у багатоповерхівки поблизу «Ашану». Інший, трохи менш відомий – поблизу Південного мікрорайону, тоді ракети впали в протоку Кривий Кушугум, ніхто не постраждав.
Ці ракети номінально мали б бути більш небезпечними, ніж С-300, оскільки спеціально призначені для ураження наземних цілей. Існує навіть модифікація «Смерчу», а саме — комплекс «Торнадо-С», у якого ракети мають GPS-наведення і здатні вражати цілі з високою точністю. Втім, як бачимо, або російський військпром трохи прибріхує, або застосовуються старі ракети, або російські розрахунки погано навчені.
У ракет «Смерча» буває різна бойова (тобто, вражаюча) частина. Це може бути або вибухівка, або касетні боєприпаси, а також міни, термобаричні боєприпаси та інші смертоносні засоби. По українським містам зазвичай застосовувались перші два типу боєприпасів, особливо касетні. Запоріжжю в цьому плані відносно щастило, а от Харків дуже постраждав від обстрілу касетними боєприпасами з «Смерчів».
Ці ракети випускає по нашому місту Чорноморський флот. Ракета не нова, вперше представлена була ще у 1993 році. Точні її характеристики засекречені. Тому будемо виходити з того, що нам більш-менш відомо на сьогоднішній день.
Це типова крилата ракета морського базування. Випускають її підводні човни, а також ракетні фрегати та катери. Ракета доволі точна, дальність її польоту в залежності від різних модифікацій складає від 1500 до 2700 кілометрів. Тому, умовно кажучи, вона здатна вразити будь-яку ціль на території України.
Ракета керована протягом польоту, може змінювати висоту та ухилятись від радарів ППО. Тому виріб цей дуже небезпечний, несе в собі приблизно півтонни вибухівки. Але у виробництві ракета доволі складна, і на цей процес все ж трохи впливають міжнародні санкції. В середньому на сьогоднішній день російська промисловість виробляє 15 таких ракет на місяць.
Однак, плюсом є те, що такі ракети може збити наша ППО. Головною складністю є сам процес їх виявлення. Після того, як це вдається, збити відносно малошвидкісну ціль може навіть доволі старий комплекс. Завдяки цьому більшість «Калібрів» все ж не досягає своїх цілей.
А ось ця ракета – повітряного базування. Вона створювалася для заміни радянських ракет Х-55. Розробка боєприпасу стартувала у 1990-х роках. Перші випробування прототипів почалися 1998 року, серійне виробництво розгорнулося 2002 року. Проте ракета не бралася на озброєння до 2012 року. Х-101 — боєприпас із звичайною (уламково-фугасною) бойовою частиною потужністю близько 400 кг у тротиловому еквіваленті.
Головні переваги Х-101/Х-102 полягають у неймовірній дальності. У жовтні 2016 року міністр оборони РФ Сергій Шойгу заявив, що ракета може гарантовано вражати цілі на відстані до 4,5 тисяч кілометрів. У низці російських та західних ЗМІ стверджується, що максимальна дальність російської ракети становить від 5 до 10 тисяч кілометрів.
Таких ракет може бути випущено багато одразу, адже носії можуть перевозити одразу до 16 ракет на зовнішній підвісці та ще 6 – у внутрішньому тримачі барабанного типу. Таким чином, навіть декілька літаків можуть випустити десятки ракет.
Нещодавно з’явились відомості, що ракету Х-101 «навчили» випускати теплові імітуючі мішені, щоб збити з наведення ракети ППО. Втім, поки що українські захисники зазвичай справляються з цими ракетами, і більшість їх до цілей не долітає. Як не дивно, але новітні ракети в Запоріжжі не дуже часто влучали у ціль, бо як правило були збиті ще на підльоті.
Ці ракети застосовувались дуже рідко, тому об’єднаємо їх в одному пункті. На «рахунку» Х-22 — знищений під’їзд багатоповерхівки на Зестафонській. Ця ракета має в собі під тонну бойової частини, тому дуже небезпечна. Також ракета летить дуже швидко, тому українські ППО ще жодного разу не змогли збити ракети цього типу. Але її система наведення розрахована на застосування проти кораблів у відкритому морі. В умовах міста вона просто наводиться на найближчий великий об’єкт, яким зазвичай виявляється багатоповерхівка чи торговий центр.
X-35 — ракета меншого калібру. Наводиться теж радіокомандним методом, як і попередня. Така ракета теж застосовується епізодично, останній відомий випадок – коли загинули дівчата — музики у Шевченківському районі міста, а сама ракета влучила у церкву. Вага бойової частини – близько 150 кілограм. Враховуючи метод наведення, її запуск по густонаселеному району не можна виправдати нічим.
Це наземний оперативно-тактичний ракетний комплекс. Він має на озброєнні два типи ракет – крилату та балістичну. За бойовими можливостями вони обиві майже однакові. Різниця у характері польоту та в дальності. «Крилата» версія має набагато більшу дальність польоту.
Ракети цього комплексу мають приблизно півтонни бойової частини, тому у разі прямого влучання не залишають жодних шансів на порятунок. Останнім часом росіяни часто застосовують ракети «Іскандер» по нашому місту.
І якщо крилаті ракети наші захисники успішно збивають, то з балістичними ракетами справитись ми, нажаль, не можемо. Тому у разі загрози від балістичних ракет треба терміново хоча б стати поміж двох стін, або взагалі зайти в укриття (якщо воно є десь поблизу).
До цього ж сімейства ракет можна віднести і відомий «Кінжал». Однак, достовірних відомостей про цю ракету наразі немає, окрім того що вона летить з гіперзвуковою швидкістю. Декілька разів вона застосовувалась по Запоріжжю, подробиць цих ударів наразі немає.
[…] вже працювали на місцях ракетних ударів по будинках у Запоріжжі, Павлограді, Дніпрі, Слов’янську, Ізюмі, а також у […]