У Мерликовій балці бердянці протягом багатьох років полюбляли відпочивати цілими сім’ями. Тут дуже гарні пейзажі, неподалік можна знайти зручні пляжі. Тут і досі можна побачити відпочиваючих. Але протягом Другої Світової тут сталася справжня трагедія.
Хутір Мерлика виник у першій половині 19 століття — існує легенда, згідно з якою голландець Мерлаак одружився з бердянською дівчиною і залишився тут. На хуторі постійно, до 30-х років 20 століття, проживала сім’я на прізвище Мерлак.
Приблизно до початку 1930-х років тут можна було побачити тільки нечисленну приватну забудову. Вже у 1930-х роках тут починають з’являтись декілька піонерських таборів. Один з них відносився до сумнозвісного НКВС, сюди відправляли дітей співробітників цієї лякаючої організації на оздоровлення та відпочинок.
Цей піонертабір, після війни перейменований у «Маяк», знаходився біля піонертабору заводу «Азовкабель», неподалік кінцевої зупинки автобуса № 4 у селищі АКЗ, і зовсім недалеко від Мерликової Балки.
Забігаючи наперед, у 1970-і роки, більш ніж через третину століття, КДБ-шні москвичі вже гидували купатися в морі біля свого піонертабору. Він розташовувався недалеко від скидання погано очищених міських каналізаційних стоків. Тому їх усім табором, двічі на день, возили на середню косу за піонертабір «Азовець», на спеціальний іменний пляж, колоною новеньких автобусів з московськими номерами, які очікували важливих діточок, що купаються, поряд з пляжем.
Групове фотографування загонів завжди традиційно було табірним, централізованим — скільки не пропонували місцеві пляжні фотографи піонервожатим сфотографувати дітей групами на пляжі з морем, ті традиційно відмовлялися.
Після окупації міста тут швидко стало не до сміху. Гітлерывці перетворили цей затишний та гарний куточок міста на страшне місце постійних розстрілів, організували на території санаторію для дітей концентраційний табір.
15 жовтня 1941 р. членів єврейської ради було викликано в гестапо, де їм було наказано сповістити єврейське населення про відправлення їх до Мелітополя. Дозволялося брати із собою не більше 2-х пудів речей та продуктів на людину. Через 4 дні, 19 жовтня, євреї, які зібралися, були відконвойовані в Мерликову балку, де їх закрили в приміщенні колишнього дитячого санаторію. Вже цього дня почалося знищення євреїв: виводили по 100 людей, розстрілювали з автоматів, а трупи потім скидали з урвища. Причому кати прагнули знищити євреїв саме сім’ями разом із дітьми, щоб не залишилося потомства. Всього до вечора цього дня було знищено понад тисячу людей.
Згодом, після того, як німці втекли з міста, було проведено ексгумацію тіл загиблих. Було встановлено, що серед по-звірячому закатованих, розстріляних було 316 дітей. На тілах виявлені вижені шестикінцеві зірки, обрізані носи, проломлені черепи. Серед розстріляних були відомі у місті родини Беньмі, Могилевських, Лапідус, Ломоносових, Блехер. Також зустрічаються в переліку загиблих прізвища Донензон, Левіних, Певзнер, Пінчук. Вік розстріляних – від 2 до 80 років.
По завершеннівійни в Мерликовій балці було встановлено пам’ятник жертвам тих подій.
Як вже булосказано, піонертабір після війни було відновлено і він функціонував так само, як і раніше. Про загиблих тут майже нічого, окрім невеличкого пам’ятника не нагадувало. Відпочиваючі гуляли буквально по кістках загиблих, навіть не підозрюючи цього.
Іноді оползні та ливні, внаслідок яких теж ставалися зсуви, приносили сюрпризи. Тут тут, то там відкривались кістки загиблих,чи навіть масові поховання. Востаннє подібний епізод стався влітку 2016 року. Тоді було знайдено рештки 8-річної дівчинки.
Зараз тут теж багато відпочиваючих, здебільшого це місцеві. Піонертаборів тут давно вже немає, але діти люблять тут гуляти та бавитись. І схоже, що негативна аура цього місця на них не дуже-то і діє.
