З ім’ям професора Р. М. Кабо як географа нерозривно пов’язані розвиток у Радянському Союзі географії населення та важливі дослідження з історико-економічної географії. Однак, відомий він був не тільки своїми науковими дослідженнями, а і участю у політичній діяльності.
Рафаїл Михайлович Кабо народився 1886 року у Бердянську, на березі Азовського моря, у сім’ї ремісника-кравця. В нарисах «В межах осілості», «Моя бабуся» він пише про своїх предків і раннє дитинство. Він виріс у традиційній релігійній єврейській родині.
Кабо згадує, з якою гордістю він, підліток, що минав обряд повноліття, вперше читав у синагозі Тору. Це був один із найзначніших днів його життя. Але продовжувалося це недовго. Він рве з релігією, із сім’єю, із задушливим провінційним побутом, він прагне «великого світу». Важливу роль у цьому внутрішньому перевороті зіграло жадібне читання книжок, а ще важливіше було вміння спостерігати і самостійно оцінювати побачене. Чотирнадцятирічним хлопчиком він біжить до Одеси. В нарисі «Так от вона, Одеса!» він пояснює свій вчинок так: «В Одесі були люди, за якими полювала поліція та жандармерія. Ці люди знали «правду»… Не знаючи цих людей, я любив їх усім своїм серцем».
До революційного руху він включився вже у п’ятнадцятирічному віці. У Шістнадцять років він керує соціал-демократичними гуртками, веде пропаганду серед ремісників та заводських робітників Приазов’я. А в сімнадцять років він уже стоїть біля витоків соціал-демократичних організацій Маріуполя та Бердянська. У 1903 році, як він сам пише, він «перейшов на становище партійного професіонала». Мова йде про РСДРП.
У січні 1904 року його вперше арештують по дорозі з Бердянська до Бахмуту. Далі ще не раз заарештовувався, допоки не потрапив до ссилки. Потім був звільнений і продовжував політичну діяльність та революційну боротьбу аж до 1918 року. Після цього він виходить з партії меньшовиків і припиняє будь-яку політичну активність.
Педагогічну діяльність Рафаїл Михайлович вперше почав у 1912 р. на засланні, ведучи систематичні заняття з політичної економії із засланцями.
Незабаром після Жовтневого перевороту Р. М. Кабо почав викладати у низці військових шкіл, а з 1922 по 1934 р. він працює переважно в Комуністичному університеті трудящих Сходу, одночасно проводячи семінарські заняття та читаючи лекції в інших вузах (1 МДУ, Академія виховання імені Н. К. Крупської, Комуністичний університет викладачів суспільних наук). Протягом наступних 20 років, з 1934 по 1954 р., Рафаїл Михайлович працює на Географічному факультеті Московського державного педагогічного інституту ім. В. І. Леніна, де кілька років управляє кафедрою економічної географії.
Його лекції не блищали «перлами красномовства», але вони приковували до себе увагу слухачів і здатні були викликати захоплюючий інтерес: Р. М. Кабо звертався до розуму слухачів і підкоряв їх
логічністю та стрункістю своїх побудов, глибиною думки.
Перша наукова робота була написана Рафаїлом Михайловичем у 1916 р. (вийшла друком у 1918 р.), коли він працював у Статистико-економічному бюро Спілки міст. Називалася вона «Споживання міського населення Росії». У ній вперше був оброблений та узагальнений великий матеріал з цього питання. Робота ця свого часу викликала великий інтерес і цитується у відомому плані ГОЕЛРО.
Потім слідує ряд робіт навчального та науково-популярного характеру з політичної економії. З 1930 р. Рафаїл Михайлович переходить винятково на економіко-географічну тематику. Він пише роботи по історії, економіці та географії Туви Туви за матеріалами двох експедицій (у 1930 та 1931 рр.) та пошуків в архівах Москви та Ленінграда.
В евакуації, на Алтаї, Кабо приступив до виконання задуму, який дозрівав у передвоєнні роки: створення нового наукового напряму – географії населення, – продумування його теоретичних та методологічних засад. Підсумком були теоретичні роботи, опубліковані вже після війни, — серед них треба назвати статтю «Природа і людина та їх взаємні відносини як предмет соціально-культурної географії» (Питання географії, сб. 5, 1947), — і створення курсу, який Рафаїл Михайлович читав на кафедрах економгеографії Московського університету та Московського педінституту.
Він був одним із основоположників соціально-культурної географії. Він звернув географію до людини, у його роботах бере свій початок соціальна проблематика сучасної географії. Це було виразом його постійного, глибокого інтересу до людини, до життя людей на землі, у різних природно-географічних та соціально-історичних умовах. Географію населення, географію людини він зробив не лише темою власних досліджень, але науковим напрямом, який продовжував розвиватися і після його смерті.
Прогресувала тяжка хвороба в останні роки вела до поступового скорочення фізичних та духовних сил Рафаїла Михайловича, проте він продовжував працювати над науковими проблемами та багато читати. Насамкінець читав він головним чином історичну та художню літературу. Потім довелося скорочувати і це.
Помер він 28 січня 1957 року. Десь за десять днів до смерті, до нього прийшов його давній друг і колега Микола Іванович Ляликов. «Ви знаєте, — сказав йому Рафаїл Кабо, — я відклав уже всі книги і залишив собі тільки одну. Це, на моє переконання, найбільший твір, який більше за будь-який інший проникає в суть життя». Цією книгою була «Війна та мир» Льва Толстого.
Образ Рафаїла Михайловича, невтомного трудівника та талановитого дослідника, стурбованого найбільше розвитком науки, людини глибоко принципової назавжди залишився у пам’яті його сучасників та учнів-географів.
