Неодмінною покупкою кожного туриста влітку в Бердянську були бички. Також продавалась і інша риба — але ця, можна сказати, була неодмінним атрибутом нашого міста. Недарма навіть пам’ятник в Бердянську відповідний є. Однак з приходом рашистів все змінилося.
Бердянськ, розташований на березі Азовського моря, здавна славився своїми рибними багатствами. Щедрість вод дарувала жителям та численним гостям міста не лише можливість насолодитися свіжими морськими делікатесами, але й робила рибу доступним продуктом харчування.
У минулому, Бердянськ по праву називали «рибною столицею» України. Тут вирувало жваве рибальство, а місцеві ринки ломилися від різноманіття свіжовиловленої риби. Бички, катрани, кефалі, камбала, скумбрія — це лише деякі з видів, які рясніли у водах Азовського моря.
Доступність риби робила її невід’ємною частиною раціону жителів. Її смажили, варили, солили, коптили, в’ялили, роблячи з неї супи, юшки, начинки для пирогів та інші страви. Риба була не лише смачною, але й корисною, адже багата на білок, вітаміни та мікроелементи.
Невисока ціна риби робила її доступною для людей з різним достатком. Її можна було купити як на ринках, так і в численних рибних магазинах. Цей продукт харчування був не лише смачним, але й ситним, що робило його важливою частиною життя людей.
На жаль, в останні роки ситуація з рибними ресурсами Азовського моря змінилася не на краще. Через екологічні проблеми та надмірний вилов, кількість риби значно скоротилася. Проте, Бердянськ аж до самого російського вторгнення зберігав свою «рибну» історію та гостинно зустрічає гостей, пропонуючи їм скуштувати смачні страви з риби та відчути неповторний колорит цього приморського міста.
З моменту окупації Бердянська російськими військами у лютому 2022 року, рибна промисловість міста опинилася на межі занепаду. Окупанти запровадили жорсткі обмеження на вилов риби та вихід у море з цією метою, що загрожує не лише економіці регіону, але й екологічному балансу Азовського моря.
До окупації Бердянськ по праву пишався своїми рибними ресурсами. Місцеві рибалки щоденно виловлювали тонни свіжої риби, яка постачала не лише жителів міста, але й експортувалася до інших країн. Рибальство було не лише джерелом доходу для багатьох людей, але й важливою частиною культури та історії Бердянська.
Однак з приходом окупантів все змінилося. Російські військові встановили контроль над морським портом та причалами, та запровадили жорсткі квоти на вилов риби. Багатьом рибалкам просто заборонили виходити в море, а тим, кому все ж таки дозволили, встановили дуже низькі квоти. Це призвело до того, що обсяги вилову різко скоротилися, а ціни на рибу злетіли до небес.
Крім того, окупанти запровадили низку інших обмежень, які негативно впливають на рибну промисловість. Наприклад, їм заборонено використовувати певні види риболовних знарядь, а також виходити в море в певні години доби. Ці обмеження не мають жодного екологічного обґрунтування, а лише штучно ускладнюють роботу рибалок.
Ситуація, що склалася, призвела до того, що багато рибалок змушені були кинути свою справу. Це не лише негативно вплинуло на їхнє життя та життя їхніх сімей, але й завдало шкоди економіці регіону. Крім того, жорсткі обмеження на вилов риби можуть призвести до екологічних проблем, адже риба відіграє важливу роль у екосистемі Азовського моря.
Колишні рясні улови бичків у Бердянську стали рідкістю, а ціни на них злетіли до небес. Місцеві жителі скаржаться, що знайти свіжих, великих та ікряних бичків стає все важче. Ті, що й трапляються, часто бувають низької якості: дрібні, тьмяні, з ознаками розмороження. Ціна за кілограм звичайних бичків сягає 200 рублів, а худеньких та напівпрозорих з зеленуватим відтінком — 220 рублів.
«Бичків можна сказати немає», — ділиться думкою мешканка Бердянська. «Усі лежать у холодильнику, а свіжих, як раніше, коли видно, що живі, взагалі не знайти». Рибалки підтверджують, що бичків практично не стало. «Навіть малька поряд з берегом немає», — кажуть вони. «Риба просто зникла».
Дещо з бичків ще можна зловити на дамбах АКЗ та Лісках, але на центральній дамбі, де раніше рибалило майже все місто, улови мізерні.
Тим не менш, іноді на центральному ринку трапляються хороші, великі та свіжі бички. Ціна на них сягає 400 рублів за кілограм, а справжні ікряні мартовики й того дорожче — 800 рублів за кіло.
В’ялені бички також недешеві, особливо цьогорічні. Невеликі, без ікри, йдуть по 250-300 рублів за десяток, з ікрою — 550-600 рублів за десяток, а справжніх березневих ікряних, яких дуже мало, можна купити за 250 рублів за штуку або 2500 рублів за десяток.
Комментирование закрыто.