В історичних документах щодо Запоріжжя можна знайти багато загадок. Наприклад, олександрівський повітовий предводитель дворянства Микола Марк у своєму клопотанні від 26 травня 1842 року, доводячи незручність Олександрівська як повітового центру, аргументував це відсутністю в ньому кам’яного тюремного замку. І це при тому, що будівництво кам’яного Олександрівського тюремного замку завершилося ще в 1835 році.
Ще недавно «ці будівлі в Олександрівську» були, а на момент клопотання від 26 травня 1842 року їх «зовсім немає»? Цікава деталь у клопотанні М.Марка – він не зупиняється на причині, за якою в Олександрівську тюремного замка, приміщень присутствених місць і поліції «зовсім немає». Це дає підстави зробити висновок про те, що причина цивільному губернатору відома.
Статистичними виданнями зафіксовано, що в повітовому місті Олександрівськ Катеринославської губернії після 1842 року відбулося помітне скорочення житлових будівель. З урахуванням цього зовсім по-іншому виглядає клопотання предводителя дворянства щодо необхідності перенесення адміністративного центру повіту з Олександрівська до Оріхова. «Этих построек — (перед цією фразою М.М. Марк перераховує кам’яний тюремний замок, комору, приміщення для присутствених місць і поліції) – в Александровске вовсе не имеется».
Також звернемо увагу на те, що упродовж наступних більш як півтора десятиліття кількість будинків в Олександрівську зменшилась, і тільки в період 1859-1862 рр. відновився приріст житлового фонду міста. Можна припустити, що подія в Олександрівську, в результаті якої скоротилась кількість будівель, відбулася незадовго до клопотання Миколи Мануїловича Марка від 26 травня 1842 року.
Отже, після 1842 року в Олександрівську жит-ловий фонд зменшився на одну третю: з 665 до 441 будинка. Аналіз змісту даних, наданих у таблиці, дозволяє стверджувати, що у жодному із населених пунктів Катеринославської губернії подібного зменшення житлового фонду не відбулося. Тільки в Олександрівську!
О.С. Афанасьєв-Чужбинський, який відвідав у 1858 році Олександрівськ, залишив наступні спогади:
«Лучшее здание в Александровске – острог… Из домов решительно нет замечательных, кроме того, который вблизи базарной площади стоит пустырем. Представляя развалины без окон, дом этот замечателен тем, что находится в опеке, под ведением которой дошел до такого плачевного состояния. Гостиницы нет, а есть постоялый двор».
Ймовірно, існує зв’язок між скороченням будівель в Олександрівську в 1842 році та наявністю руїн поблизу базарної площі, які спостерігав О.С. Афанасьєв-Чужбинський в 1858 році, адже після 1842 року в Олександрівську протягом двадцяти років ніякого будівництва не велося.
Використовуючи метод натурного обстеження архітектурних об’єктів, вивчимо територію, прилеглу до колишньої базарної площі, поблизу якої О.С. Афанасьєв-Чужбинський у 1858 році помітив «чудовий» будинок, що стоїть пустирем. На карті Олександрівська 1913 Базарна площа прилягала зі східного боку до вулиці Базарної, з півночі обмежувалася вулицею Соборною, з півдня – вулицею Катеринославською (нині вулиця Поштова).
Зовсім поруч із колишньою Базарною площею збереглися два непримітні будинки по вулиці Поштова, 21. Характерна особливість цих будівель – відсутність даху. Такого вигляду вони набули ще на початку ХХ ст., що зображено на дореволюційній фотографії Олександрівська. Однозначно, будинки в Олександрівську на той час так не будували. Аналогічних споруд без даху у старій частині Запоріжжя наразі не виявлено. Це дозволяє припустити, що дві будівлі, що розглядаються, в дореволюційну епоху могли позбутися дахів тільки в результаті якоїсь надзвичайної події місцевого масштабу, адже протягом XIX століття війн біля Олександрівська не було.
Якщо проаналізувати будівлі,що знаходяться в цьому місті, то можна помітити деякі цікаві моменти в їх побудові. Так, поряд з будівлями, що не мають даху, є ще одна (№23). Вона має досить нетиповий цокольний поверх. Він виглядає так, ніби перший поверх трохи осів на нижній рівень. Крім того, стіна, що збереглася до теперішнього часу, з червоної цегли будинку №29 по проспекту Соборному орієнтована з прямолінійною вулицею Миколаївською зразка 1834 року. При тому інша частина будівлі явно добудована до неї пізніше.
Ще в 1819 році у Олександрівську планувалася дислокація артилерійського підрозділу у складі роти. Імовірно, в період з вересня 1839 по 1841 роки в Олександрівську було зведено три казенні будинки: триповерхова казарма для особового складу артилерійської роти, арсенал для зберігання артилерійських припасів та штабне приміщення. Можна припустити, що одного разу з якоїсь причини на арсеналі стався вибух. Внаслідок вибуху арсеналу від казарми залишилася лише одна стіна, що збереглася дотепер, що утворює гострий кут будинку №29 на проспекті Соборному. Вибух ймовірно стався на відрізку часу з 1839 до квітня 1842 року.
Вибух був настільки потужним, що пошкодив всі навколишні будівлі, що постраждали тим чи іншим чином. Є версія, згідно якої епіцентр вибуху був у тому місті, де і зараз зберігся вигин на проспекті Соборному при перетині з вулицею Поштовою. Втім, підтвердити це наразі важко.
Однак, те що це був саме вибух, підтверджують другорядні джерела. Так, ми не маємо жодних відомостей, що будівлі постраждали внаслідок пожежі. Пожежі у ті часи не відносились до секретної категорії справ, і про них є документальні свідоцтва. А от вибух на арсеналі – справа секретна. Тим більше, що фактично ніяких «оргвисновків» для міської влади за фактичну стагнацію розвитку міста на пару десятків років ми не бачимо. Це могло статись тільки тому, що будівлі було зруйновано внаслідок техногенної катастрофи, а саме вибуху.
Комментирование закрыто.