На протязі 2022-2023 років багато говорилось про те, що Україні потрібні західні винищувачі, зокрема F-16. Всі очікували, що після прибуття цих літаків до України буде принаймні покладено край безроздільному пануванню в небі росіїської авіації. Втім, цього не сталось, і поки що чекати на збиття літаків з КАБами трохи зарано.
Справа в тому, що у літаків F-16 існує дуже багато модифікацій, які відповідають певному рівню модернізації та оснащення. Ми мали отримати літаки зокрема з Бельгії, Нідерландів, Данії та Норвегії. Україна почала отримувати європейські F-16, які вже були у вжитку та пройшли модернізацію MLU ще в 90-х роках. Більшість цих літаків (за рідкісними винятками) оновлені до версії M6.5 tape. Хоча машини, що надійшли з різних країн, мають певні «національні відмінності», їхній технічний стан і рівень зносу загалом схожі.
Сучасні винищувачі значною мірою залежать від своїх радарів, які є їхньою основою. У рамках програми модернізації MLU літаки F-16 отримали радар AN/APG-66(V)2. Ця модель — це вдосконалена версія базового AN/APG-66, створеного компанією Westinghouse Electric Corporation (яка пізніше стала частиною Northrop Grumman). Якщо оригінальна версія радара мала дальність дії до 150 кілометрів, то оновлена для MLU отримала покращений сигнальний процесор, більшу потужність і вищу надійність.
Завдяки AN/APG-66(V)2 винищувачі здатні виявляти цілі, такі як Су-24, Су-27, Су-30, Су-34 чи Су-35, на відстані приблизно 70–75 кілометрів, а захоплення цілі для атаки можливе на дистанції 50–55 кілометрів. Ці характеристики роблять радар ефективним інструментом у сучасних повітряних операціях, хоча й із певними обмеженнями, зумовленими його технологічною базою.
Сучасні російські винищувачі, такі як Су-35, можуть оснащуватися потужними радарами Н035 «Ірбіс», які здатні виявляти цілі з ефективною площею розсіювання (ЕПР) 1,2 м² — саме такий показник має F-16 — на відстані 270–300 кілометрів. Завдяки цьому, а також наявності ракет Р-77-1, Р-27ЕТ і особливо Р-37, російські літаки становлять серйозну, а подекуди й непереборну загрозу для українських F-16AM/BM.
Якщо додати до цього російські засоби дальнього виявлення, такі як літаки ДРЛВ А-50 чи наземні радіолокаційні станції, шанси на успішне протистояння винищувачам противника стають мінімальними. Саме винищувачі Су-35 завжди прикривають літаки Су-34, що наносять бомбові удари по території міста та області, тому жодних шансів перехопити їх наші літаки майже не мають. Навіть якщо і вдастся виконати пуск ракети AIM-120, скоріш за все російський літак без проблем піде від неї, використовуючи запас висоти та відстані.
Трошки краще є ситуація в плані боротьби з ворожими гелікоптерами та штурмовою авіацією. Ці цілі менш здатні ефективно протидіяти F-16, що дає українським пілотам певну перевагу. Однак складність полягає у виявленні таких об’єктів, адже вони часто діють на малих висотах і швидко залишають зону після виконання завдань, що ускладнює їхнє вчасне перехоплення.
Додатковою проблемою для наших F-16 є російські армійські комплекси ППО ближнього та середнього радіусу дії, такі як «Бук» і «Тор», які можуть створювати серйозні перешкоди. Щоб ефективно використовувати західні винищувачі проти подібних загроз, потрібен дуже високий рівень координації між пілотами, наземними радарами, підрозділами на землі та, можливо, перегляд ролі передових авіаційних навідників. При всьому цьому технічна перевага російських винищувачів все одно нікуди не дінеться.
Перш за все слід назвати можливість отримання або F-16 у більш сучасній модифікації (наприклад, американскій Block 70). Однак наразі це виглядає не дуже реальним, бо і за попередньої адміністрації США не передали Україні жодного літака, що вже казати за часи Дональда Трампа.
Іншим варіантом може стати модернізація українських літаків. Щоб українські F-16 могли ефективно вести повітряний бій із російськими літаками, їм необхідний сучасний радар AN/APG-83, який встановлюють на F-16 Block 70. Цей радар значно підвищить шанси у протистоянні з Су-30 та Су-35, особливо завдяки кращій здатності виявляти цілі на великих відстанях. Крім того, він суттєво розширить можливості винищувачів у боротьбі з наземними об’єктами, роблячи їх більш універсальними на полі бою.
Як бюджетніший тимчасовий варіант можна розглянути використання радарів AN/APG-68, які раніше стояли на F-16 C/D Block 50/52. Ці радари зараз стають доступними у великих кількостях через модернізацію американських літаків до рівня Block 70. Таке рішення дещо покращить характеристики українських F-16, але навіть із ним вони залишаться помітно слабшими за Су-35 у ключових аспектах, таких як дальність і точність виявлення. Це лише проміжний крок, який не замінить повноцінного оновлення до сучасних стандартів.
Заразом з встановленням радарів потрібні нові, більш далекобійні ракети. Мова йде про новітні модифікації AIM-120D, або імовірну інтеграцію суперсучасної AIM-174. Ця ракета була представлена лише у минулому році. Відомо про неї небагато, оцінюють що вона матиме дальність приблизно у 400 кілометрів. Втім, поки що на F-16 її не застосовували. Перш за все вона предназначена для літаків F/A-18F Super Hornet, яких в Україні немає і не передбачається.
Також можливе інтегрування європейської ракети Meteor, що має дальність ураження понад сотню кілометрів. Однак і в цьому випадку потрібне оновлення радару. Тільки після цього ракету можна буде застосовувати повноцінно.
Будемо сподіватись, що в майбутньому проблема все ж таки вирішиться. Наразі ж наші F-16 можуть лише боротись з крилатими ракетами ворога, дронами та перехоплювати імовірні рейди штурмовиків росіян, що тероризують прифронтові населені пункти.. Шансів збити Су-34 на відстані у 60 кілометрів до лінії зіткнення у них просто немає, адже в такому випадку вони змушені будуть входити у зону ураження ворожих винищувачів та комплексів ППО.
Комментирование закрыто.