Багато з поранених, потрапляючи до шпиталів, стикаються з проблемою, про яку мало говорять у повсякденних новинах: відсутність найнеобхідніших речей. Уявіть собі: солдат, який щойно переніс важке поранення, прибуває до медичного закладу без нічого — ні запасного одягу, ні засобів гігієни, ні навіть найпростіших побутових дрібниць. Цього року в Україні стартує програма «Пакунок пораненого» — ініціатива, яка покликана полегшити життя наших захисників у найскладніший для них період. Діятиме вона і в Запоріжжі.
Щоб зрозуміти, чому ця ініціатива є такою важливою, варто зазирнути в реальність, з якою стикалися поранені бійці до сьогоднішнього дня. Уявіть собі типову і буденну ситуацію: військовий зазнає поранення на передовій — скажімо, осколкового чи кульового. Його швидко евакуюють до стабілізаційного пункту, де медики буквально за секунди приймають рішення, які вирішують долю людини. У таких умовах немає часу на акуратність: одяг розрізають, щоб дістатися до уражених ділянок тіла, а після стабілізації стану бійця відправляють до шпиталю. І ось, опинившись у лікарняній палаті, боєць залишається буквально з порожніми руками, змушений покладатися на волонтерів, родичів чи милість медперсоналу. Це аж ніяк не можна назвати нормальним, але це сувора реальність, яка спіткала багатьох поранених.
Проблема в тому, що у шпиталі поранений стикається з новими викликами. Йому потрібен одяг — чистий, зручний, бажано адаптований до його стану, адже звичні штани чи сорочку одягнути на забинтоване тіло чи з гіпсом часто просто неможливо. Також буває, що це елементарно незручно через певні поранення.
Також потрібні засоби гігієни: зубна щітка, мило, рушник — те, що здається дрібницею в мирному житті, але стає розкішшю в умовах, коли їх просто немає. А ще — посуд, адже навіть елементарне бажання випити води чи поїсти може стати проблемою, якщо немає під рукою спеціальної чашки чи ложки, зручної для людини з обмеженою рухливістю.
До цього часу ці потреби закривалися здебільшого силами волонтерів, які невтомно збирали й розвозили допомогу, або ж рідними, які поспішали до шпиталів із пакетами речей. Але війна триває, ресурси виснажуються, а поранених, на жаль, не меншає. До того ж, не завжди поранений лежить у шпиталі поряд з домом. Наприклад, у нашому місті багато поранених військових із західних областей України. З Тернопільщини чи Львівщини, або ж з Закарпаття у Запоріжжя не наїздишся, хай як би ти цього не хотів. Доречі, цікаву історію про шпиталь Запоріжжя з минулого можете прочитати тут.
Запоріжжя, як один із ключових центрів медичної допомоги на сході країни, бачило ці проблеми чи не щодня. У наших лікарнях — як військовому шпиталі, так і звичайних міських, вимушено перепрофільованих під потреби війни, — лікують сотні бійців із різними травмами. Тут оперують, стабілізують, реабілітують. Але до останнього часу системної підтримки від держави в плані базових побутових потреб не було. Бійці, які втратили все на полі бою, часто залишалися сам на сам із цими труднощами, і лише людська солідарність допомагала хоч якось їх долати. Збори речей серед мешканців міста на потреби поранених, нажаль, стали буденністю.
Тепер усе має змінитися. Програма «Пакунок пораненого», яку анонсувало Міноборони, передбачає видачу спеціальних наборів усім пораненим і хворим військовослужбовцям, а також поліцейським і працівникам служби цивільного захисту, які потрапляють до медзакладів. У кожному такому пакунку має бути 30 позицій, ретельно підібраних з урахуванням реальних потреб людини в перші дні після травми, перебуваючи у шпиталі. Цей набір має допомогти захисникам зосередитися на одужанні, а не на побутових труднощах.
Серед вмісту «Пакунку пораненого» — адаптивний одяг, який уже встигли протестувати у деяких медзакладах трохи раніше. Це майки, фуфайки, шорти, штани й навіть казармені капці. Деталі одягу розроблені так, щоб їх можна було легко одягати навіть із обмеженою рухливістю. Завдяки спеціальним застібкам чи «липучкам» такий одяг не потрібно знімати повністю для медичних процедур — достатньо розстебнути потрібну ділянку, щоб медики могли швидко дістатися для обробки рани. За словами заступника міністра оборони Дмитра Кліменкова, це «значно пришвидшує медичні маніпуляції та допомагає зберегти дорогоцінний час, який може врятувати життя».
Крім одягу, у пакунку будутьі засоби гігієни — від зубної щітки й пасти до рушників і мила. Додадуть і спеціальний посуд, який полегшить їжу та пиття для тих, хто ще не може повноцінно рухатися. Це буде чашка для пиття та адаптивна ложка-виделка. Цікаво, що програма враховує гендерні особливості: для жінок-військовослужбовиць передбачені окремі комплекти, адаптовані до їхніх потреб. Зокрема, жінкам будуть видаватись щітка для волосся, гігєнічні прокладки, ватні диски та палички і резинка для волосся.
У Запоріжжі, де зосереджено чимало медичних закладів, видача «Пакунків пораненого» стане частиною ширшої системи. Механізм розподілу ще уточнюється, але вже відомо, що шпиталі подаватимуть дані про потреби до Командування Медичних сил, яке й координуватиме доставку. Фінансування проєкту — а це, за попередніми оцінками, близько 600 мільйонів гривень на 2025 рік — уже затверджено Кабінетом Міністрів. Ініціатива офіційно запрацює з цього року, хоча в Міноборони сподіваються розпочати видачу наборів якомога раніше.
«Пакунок пораненого» — це не лише про одяг чи гігієну. Це про гідність, про турботу, про те, щоб наші захисники відчували: держава пам’ятає про них і цінує їхній подвиг. Як зазначає Сергій Мельник, бригадний генерал юстиції й заступник міністра оборони, «людина, яка отримала поранення, має зосередитися на відновленні, а не на побутових труднощах». І справді: коли ти лежиш у шпиталі, борючись із болем і намагаючись повернутися до нормального життя, остання річ, про яку хочеш думати, — де взяти чисту сорочку чи як помити руки.
Для Запоріжжя, яке стало одним із форпостів медичної допомоги на сході, ця програма може стати справжнім проривом. Місцеві лікарі й волонтери неодноразово розповідали, як бійці, опинившись у палатах, соромилися просити про найпростіше — і як медикам доводилося імпровізувати, щоб забезпечити їх хоча б базовим комфортом. Тепер усе це має остаточно відійти в минуле, а волонтери зможуть перенаправити сили та ресурси на щось інше, а не збирати футболки та труси.
Звісно, війна не закінчується, і попереду ще багато викликів. Але «Пакунок пораненого» — це крок уперед, маленький, але важливий для людей і держави. Це сигнал нашим воїнам: ви не самі, про вас дбають, вас підтримують. Бо будемо чесними, в державу і її турботу про людей мало хто вірить. І, можливо, саме такі ініціативи допоможуть не лише врятувати життя, а й повернути віру в те, що після всіх випробувань на них чекає гідне майбутнє. У Запоріжжі, як і по всій Україні, наші захисники заслуговують на це як ніхто інший.
Комментирование закрыто.