Наприкінці 20-х – на початку 30-х років. XX ст. на території сучасного м. Запоріжжя було розгорнуто безприкладні на той час археологічні дослідження. Пов’язані вони були насамперед із будівництвом Дніпровської гідроелектростанції, що дала можливість зведення промислових підприємств та, як наслідок, житлових комплексів та іншої інфраструктури для працівників та мешканців Нового міста, так званого Соцміста.
Нажаль, більшість експонатів та матеріалів досліджень була втрачена внаслідок Другої світової війни. Частина загинула, частина була вивезена і безслідно щезла. Також не додало нічого гарного і те, що більшість учасників експедиції 1937 року була репресована. Отже, маємо здебільшого лише мемуари виживших учасників, тому на них і будемо спиратись.
На території нової частини м. Запоріжжя 1936 – 1937 рр. було досліджено 15 курганів. Розкопки проводилися з ініціативи та коштом Запорізького історико-краєзнавчого музею. Археологічні розкопки на території Запоріжжя у 1936 та 1937 роках були викликані необхідністю досліджувати археологічні пам’ятки на площах, що відходили під заводські, житлові будівлі, що потрапляли в
траси залізничних та трамвайних колій. В силу названих причин, були розкопані кургани:
Судячи з наведеного списку, йдеться лише про 11 курганів. Ймовірно неузгодженість у кількості досліджених об’єктів, могла статися при друку тексту. Тому скільки точно дослідили курганів, ми вже і не дізнаємось.
На північній околиці с. Вознесенки до 1937 року знаходився курганний могильник, що складається з трьох насипів. Перший з них – курган «Межерова могила» був розташований найближче до околиці села. У 80 м північ від нього був другий, сильно розораний курган і за 43 м на захід – третій, через який пройшло «шосе від залізничного віадука на 6-те селище – нову частину міста Запоріжжя». Про останній курган більше жодних відомостей немає.
Межерова могила (вона ж Гостра могила) свою назву отримала, за свідченням старожилів, на ім’я запорізького козака Межери, чий хутір знаходився поряд. На час розкопок курган мав висоту 1,1 м, діаметр через вершину — 14,5 м. Навколо насипу площа була занижена в порівнянні з навколишньою територією, на якій знаходився могильник, оскільки звідси брався ґрунт для спорудження насипу. Курган розкопувався вручну, пошарово.
Курган був порушений грабіжниками, насипи на різній глибині зустрічалися кістки людини, тварин, у тому числі щелепа та ріг корови, грудки глини, шматки спресованої рослинності — трави, мабуть, що перекривала поховання, та окремі предмети похоронного інвентарю: залізні пряжки, срібні
платівки розмірами 7 х 4,5 мм. У північно-східній частині кургану було виявлено «цілий склад кісток
тварин».
Незважаючи на пограбування поховання, у опис увійшли тринадцять пряжок залізних, вісім пластинок срібних, вудила, чотири кільця залізних та вісім бронзових бляшок. Все це приладдя вуздечної збруї. Такі ж елементи знайшли і в іншому кургані.
У південно-західному кутку садиби місцевої школи знаходився ледь помітний курган заввишки 0,42 метри. Насип був видалений у два прийоми. Під нею, у центрі майданчика, були виявлені безладно навалене каміння і біля підошви насипу-кромлех, складений із одного ряду каменів. У самому насипу було виявлено три фрагменти простої гончарної кераміки. Після видалення каміння було виявлено майже круглої форми пляму, діаметром 1,8 м з викидами материкової глини, що свідчило про руйнування поховання грабіжниками.
При вибірці ґрунту з цього грабіжницького ходу було виявлено розрізнені кістки людського скелета та «три фрагменти тонкостінного пропаленого посуду». На глибині 1,6 м грабіжницький шурф закінчувався, нічого не було знайдено. При ретельному огляді стін ями, у північній частині
був виявлений щільний грунт, що злягався, який залягав на 0,58 м вище дна ями. «Виймання засипу призвело до відкриття підбою, в якому виявилося поховання».
Похований лежав на спині з витягнутими вздовж тулуба руками. Над лівим плечем скелета лежав гончарний тонкостінний глечик. Поруч із глечиком, біля лицьової частини черепа, лежало кругле
бронзове дзеркало, діаметром 18 см, «перегнуте» посередині. Дещо фантастичною виглядає товщина – «знайдене дзеркало … непомірно товсте (0,08 м) на краю, в центрі маємо товщину 0,03 м і далі «…такого ж розміру дзеркало, досвідчений майстер, виконав би за значно меншої витрати дорогого матеріалу-бронзи». Виникає питання, а чи це було виріб дзеркалом? Якщо вважати наведені розміри виробу вірними, це більше схоже на якийсь господарський предмет.
У Вознесенському могильнику, у двох похованнях, переважно – у «Межеровій могилі» та впускному – п. 3 кургану № 2, було поховано представників Салтово-травневої культури. Тільки перший із них, найімовірніше, відносився до кочівницької знаті. Присутність у похоронному інвентарі однакових предметів: залізних вудил, пряжок, кілець, срібних пластинок, що підтверджує цей висновок.
На території міста Запоріжжя у 1930 р. було розкопано найбільший у наших степах поминальний комплекс – Вознесенський, що підтверджує присутність тут представників вищезазначеної культури.
Труднощі викликає лише визначення культурної приналежності поховань з кургану на садибі школи. Присутність гончарної кераміки, а також великого бронзового предмета, який важко назвати дзеркалом, дає досить великий розкид у часі – від сарматів до середньовічних кочівників.
[…] важливими були археологічні дослідження М.Ф.Біляшівського давньоруського міста […]