Як стартувала жіноча освіта в Запоріжжі

Довгі роки в тодішньому Олександрівську не існувало централізованого закладу освіти для жінок. Отримувати необхідні знання вони могли тільки вдома. А про те, щоб отримати освіту, будучи представником бідного стану населення, годі було й думати. Але поступово все почало змінюватись на краще.

Думали, балакали…

Перший жіночий навчальний заклад у нашому місті планувалося відкрити ще в 50-ті роки ХІХ ст. Тоді, згідно з приписом Катеринославського губернатора про відкриття у містах училищ для дітей жіночої статі, в Олександрівську на засіданні міської ратуші 25 серпня 1858 р. почало обговорюватися питання про жіноче училище.

Міністерством Народної Освіти до обговорення теми були залучені начальники навчальних округів та громадськість. Міській ратуші було наказано запропонувати суспільству розробити свої міркування з поставленого питання, а також обговорити можливість фінансової участі у його рішенні.

А 19 жовтня того ж року у ратуші зібралися міські жителі для обміну думками щодо відкриття у місті жіночого училища. За підсумками засідання було винесено «Громадський вирок». У ньому йшлося, що фінансову допомогу училищу надаватимуть заможні городяни, які володіють нерухомим майном, за що їхні доньки навчатимуться у навчальному закладі безкоштовно. Інші батьки учениць повинні будуть вносити плату за навчання у розмірі від 10 до 25 руб.

Відкриття прогімназії

У 1896 р. міською владою було порушено справу про відкриття жіночої прогімназії. Перше засідання опікунської ради було відкрито міським головою Захарієм Михайловичем Махном у будівлі міської управи 14 липня 1897 р. У першому засіданні ради було визначено обсяг річний плати за навчання, і навіть терміни її виплат. Вартість навчання в I та II класах склала 50 руб.,
у III — 60 руб. Вносити плату потрібно було кожне півріччя: I – з 1 серпня до 1 жовтня та ІІ – з 1 січня по 1 березня. Грошові кошти Олександрівської міської жіночої гімназії зберігалися у повітовому казначействі.

Щодо форменого одягу учениць Олександрівської міської жіночої прогімназії, то були прийняті: у будні дні – коричнева сукня з чорним фартухом, у свята і в дні виходу до церкви – білі фартух і
пелерину. Головний убір влітку – солом’яна білий капелюшок з ініціалами навчального закладу – «А. Ж. П.», взимку — чорна пояркова — з такими ж ініціалами. Засідання опікунської ради було вирішено проводити один раз у місяць.

Від прогімназії до гімназії

Прогімназія в Олександрівську почала діяти 3 вересня 1897 р. у складі перших трьох класів. Щорічно відкривалося ще за одним класом, і з 1901 р. навчальний заклад мав уже сім основних класів, а 1902 р. відкрили та восьмий. Діяльність навчального закладу стрімко набирала обертів. Ще в 1899 р. в Олександрівській жіночій гімназії навчалося 147 учениць, при цьому кількість охочих визначити в гімназію своїх дочок було значно більше. Тому Олександрівська міська дума ще 1898 р. клопотала перед Катеринославським губернатором про перетворення прогімназії на повну гімназію з восьмирічним навчанням.

Після довгих обговорень, у листопаді 1901 р. від піклувальника Одеського навчального округу було
отримано дозвіл перетворити прогімназію в гімназію, а також виділити кошти на відкриття VIII класу за рахунок опікунської ради. Закінчення додаткового класу дозволяло гімназисткам отримувати педагогічну підготовку та звання домашньої вчительки, а також вступати до вищих навчальних закладів. Було вирішено, що навчання у VIII класі гімназії буде коштувати 85 руб. на рік.

З початку свого існування Олександрівська міська жіноча гімназія не мала власного приміщення. Класи гімназисток розміщувалися у найнятих будинках. Квартиру для начальниці гімназії міська влада орендувала в знімному будинку домогосподарки Ф. Дементьєвої на розі Тургенєвської та Садової вулиць (сучасні Тургенєва та Гоголя) за адресою Тургенєвська, 40. Це був одноповерховий будинок, критий черепицею, що складається з двох суміжних квартир.

У другій частині будинку в 1900 р. було вирішено облаштувати навчальні приміщення 5-го та 6-го класів. Домовласницею було дозволено перевлаштувати кімнати на власний розсуд за рахунок міста. Не допускалася лише поломка капітальних стін. На жаль, не вдалося з’ясувати точної адреси, за якою розміщувалися інші класи гімназії. Можна лише припустити, що ці приміщення знаходилися у тому ж районі міста. Бо за короткі зміни вчителі просто не встигали б переходити з класу до класу.

Лише згодом буде зведено нову будівлю. Сталося це 1902 року, нову гімназію оглянув навіть тодішній міністр народної освіти. Доречі, будівля і сьогодні є освітньою, тут розташовано третій корпус ЗНУ.

Допомога бідним ученицям

Для гімназисток не було передбачено пансіону та гуртожитку. Дівчата проживали або у родичів, або, з дозволу адміністрації, на приватних квартири. За орендованим житлом спостерігали класні наглядачки. У 1915 р. було знято 24 приватні квартири. Влаштувати у майбутньому гуртожиток таки планувалося. Однак коштів на це у міста не було. І тоді цю місію взяло на себе товариство допомоги потребуючим учням. Товариством накопичувалися кошти на будівництво гуртожитку. У фінансових книгах існувала навіть спеціальна стаття «Капітал гуртожитку», де фіксувалися щорічні фінансові накопичення.

При Олександрівській міській жіночої гімназії суспільство допомоги діяло з 1899 р. Правління цієї організації обиралося педагогічною радою, терміном на 3 роки. Головою правління з моменту заснування була графиня В. П. Канкріна, товаришем голови – П. М. Козловський, членами правління – З. Яновська, Є. Вільнер, Є. Третьякова, М. Деревенко, Г. Петровський. З членів товариства обирався ревізійний комітет.

Основним завданням у діяльності товариства було надання допомоги у сплаті за навчання ученицям із малозабезпечених сімей, а також купівля взуття та одягу. Крім того видавалися кошти на лікування, купівлю книг та підручників. Так було в 1903 р. ці потреби суспільством було витрачено 1 482 крб. 14 коп., що перевищило виплати 1902 на 423 руб. 22 коп. Аргументом при розподілі допомоги був не тільки важке матеріальне становище сімей учениць. Правлінням бралися до уваги поведінка та успіхи учениць у навчанні. Перевага надавалася дочкам місцевих громадян. Від плати за навчання звільняли гімназисток на одне півріччя.

Нагороди за навчання

У 1912 р. у Російській імперії активно святкувався 100-річний ювілей Великої Вітчизняної війни 1812 року. Олександрівськ не був винятком, у його навчальних закладах із цієї нагоди проходили святкування. Щоб наголосити про важливість історичної події, Олександрівське міське громадське
управління прийняло рішення та направило пропозицію до Одеського навчального округу про заснування при Олександрівській міській жіночій гімназії стипендії імені князя П. І. Багратіона.

Дозвіл із округу надійшов 29 березня 1913 р. Стипендія встановлювалася як сплата навчання однієї з учениць гімназії – уродженки міста Олександрівська християнського віросповідання. Право обрання стипендіатки належало міському управлінню. У 1916 р. у суму стипендії входила сплата навчання і 20 крб. грошової допомоги на придбання книг та інших навчальних посібників.

Успішні учениці при переведенні з класу в клас заохочувалися грамотами та книгами. Після закінчення повного курсу гімназії нагороджувалися золотими і срібними медалями. Через те, що жіночі гімназії належали до різних відомств – Міністерства народної освіти та установам, які перебували під патронажем імператриці Марії Олександрівни (Пізніше Марії Федорівни), нагородні медалі також були двох видів. Причому, на аверсі та тих та інших однаково карбувалося рельєфне погрудне профільне зображення імператриці з написом: «ГОСУДАРИНЯ ІМПЕРАТРИЦЯ МАРІЯ
ФЕОДОРІВНА».

Реверс був різним. На медалях Міністерства народної освіти зображалася покровителька наук Мінерва, що стоїть, у легкій туніці, з світильником у руках та атрибутами наук біля ніг. Навколо неї напис: «За доброчинність та успіхи в науках». На медалях гімназій під патронатом імператриці
реверс був інший – рельєфний вінок з написом «Найгіднішим, що закінчили курс у жіночих гімназіях».