Троїцька — одна з тих історичних артерій міста, що зберігає в собі відлуння минулого та водночас є частиною його сучасного життя. Розташована в Олександрівському районі, вона простягається всього лише від вулиці Академіка Амосова до вулиці Залізничної, перетинаючи зокрема і проспект Соборний.
Ця вулиця, що почала забудовуватися за деякими даними ще наприкінці XVIII століття, пережила кілька епох, змінювала назви та стала свідком ключових подій в історії міста. Сьогодні ми розповімо про її шлях через століття та про будинки, які формують її унікальний вигляд.
Вулиця Троїцька з’явилася в історичній частині міста, коли Запоріжжя ще носило назву Олександрівськ. Її забудова розпочалася наприкінці XVIII століття, коли місто поступово розросталося навколо Олександрівської фортеці, заснованої у 1770 році за указом Катерини II. Спочатку вулиця була типовою міською вуличкою, де були виключно маленькі дерев’яні будиночки.
У XIX столітті Олександрівськ перетворювався на торговельний і адміністративний центр, і Троїцька, завдяки своєму розташуванню, відігравала в цьому процесі помітну роль. На початку XX століття вулиця стала ареною для архітектурних експериментів і суспільних змін. Одним із поворотних моментів в її історії стало перейменування у 1922 році. 6 листопада 1922 року Запорізька міська рада вирішила назвати вулицю на честь Льва Троцького — відомого комуністичного діяча та фактично батька-засновника Червоної армії.
Ця назва протрималася до грудня 1927 року, коли політичні обставини змусили владу знову змінити її. Троцький став політичним противником Сталіна і був висланий з СРСР, і звісно вулицю не можна було залишати з його ім’ям. Так вулиця отримала «безпрограшний» варіант – Чекіста, що згодом трансформувався до «Чекістів».
Безперечно, головною окрасою вулиці Троїцької є будівля колишньої Земської управи, яка вважається не лише пам’яткою вулиці, а й усього старого Олександрівська. Цей величний будинок у стилі неоренесансу був спроєктований архітектором Яковом Делантом і зведений у період з 1913 по 1915 роки. Його доволі помпезний (особливо як для Олександрівська) фасад із вишуканими деталями одразу привертав увагу, а внутрішнє оздоблення вражало сучасників своєю розкішшю.
Будівля Земської управи стала важливим адміністративним центром. У різні часи тут розміщувалися штаб 13-ї Армії Південного фронту, міська рада, штабскомісаріат та обком партії. Таким чином, мабуть, єдиним представником влади який тут ніколи не засідав, були органи вже незалежної України. Цікаво, що у 1946–1947 роках у цьому приміщенні працював Леонід Брежнєв, який тоді обіймав посаду першого секретаря обкому партії, а згодом став главою СРСР. Після обкому тут розташовувався Запорізький облвиконком. Сьогодні будівля залишається однією з найвпізнаваніших на вулиці Троїцькій і є пам’яткою архітектури, що нагадує про багатошарову історію міста. Тепер тут знаходиться краєзнавчий музей.
У XIX — на початку XX століття тут зводилися переважно двоповерхові кам’яні прибуткові будинки, що належали заможним купцям, чиновникам і ремісникам. Ці споруди вирізнялися стриманим, але елегантним стилем, характерним для провінційних міст Російської імперії. Вирізняються з них лише декілька будинків. Зокрема, слід згадати знаменитий будинок Лещинського, що на куті проспекта Соборного, а також будівлю колишньої хоральної синагоги, яку приписують тому-ж таки Лещинському. Щоправда, зараз будівля вже давно не виконує своїх релігійних функцій, адже дуже давно була відібрана у віруючих радянською владою та перероблена під інші потреби.
З приходом радянської влади архітектурний вигляд Троїцької довгий час був незмінним. Наприклад, сучасний будинок №23 з’явився лише у 1956 році, аж після Другої світової. Загалом, саме війна трохи вплинула на вулицю. Наприклад, було зруйновано прибутковий будинок Ланшина, на місці якого і з’явився потім вищезгаданий будинок №23, більше відомий як готель «Театральний». Прочитати більше про цей готель та інші знакові готелі Запоріжжя можна тут.
Та ж частина вулиці, що розташована нижче проспекту та «Театрального», по суті змінилась лише тим, що приватна забудова тут тепер більш грунтовна та сучасна, якихось нових багатоповерхівок тут немає і ніколи не було. Мабуть, якби мандрівник у часі потрапив би сюди з умовного 1925 року, то через сотню років тут мало що б його здивувало і він би не загубився.
Сьогодні вулиця Троїцька — це поєднання старого й нового. Її історична частина, ближче до Соборного проспекту і вище, в чомусь зберігає дух старого Олександрівська, тоді як південні відрізки більше нагадують типовий приватний сектор і нічим особливим не відрізняються. Вулиця довгий час не змінювала своєї назви навіть за часів незалежності, при всьому тому негативі який пов’язаний з чекістами та діяльністю цієї зловісної організації. Перейменували її вже під час декомунізації, повернувши дореволюційну назву.
Старі будинки вулиці хоч і реставруються, але слабкими темпами, особливо під час повномасштабної війни. Проблем додає і те, що більшість з них знаходяться частково у приватній власності і господарі не дуже зацікавлені в якихось масштабних роботах. Будемо сподіватись що це згодом зміниться. Наразі деякі старі будівлі все ж виглядають цікаво і більш-менш прийнятно, тож за нагоди можете пройтися і позаглядати на них.
Троїцька має й свої маленькі таємниці. Доводилось чути, ніби під час реконструкції Земської управи робітники в радянський час облаштували спеціальний підземний хід, який, за легендою, вів до берега Дніпра. Чи правда це, чи лише вигадка — достеменно невідомо, адже повноцінних досліджень цього так ніхто і не проводив. Також переказують про таємні схованки з грошима у старих прибуткових будинках, істинність яких теж поки що ніхто не підтвердив. Ці оповідки додають вулиці особливого шарму, роблячи її не просто міською магістраллю, а живою частиною історії Запоріжжя.
Комментирование закрыто.